Першою персональною виставкою свій п’ятдесятирічний ювілей відзначила Тетяна Могилат, вона представила 50 + 1 свійт твір. Бути художницею і лише нею – попри милі серцю уроки за фортепіано – львів’янка вирішила ще в дитинстві. Адже і батьки її були митцями.
«Батьки в результаті питали: "Може, ти таки хочеш бути музикантом?" Я те все обдумала і вирішила, що саме хочу створювати щось нове, а не грати те, що вже було кимось написано», – поділилася спогадами мисткиня Тетяна Могилат.
Тож спершу навчалася живопису в Івано-Франківській художній школі, згодом у Республіканській художній середній школі імені Шевченка, а відтак у Львівській академії друкарства освоювала ілюстрацію книг. А за іронією долі зараз завідує художнім відділом, однак таки в музичній школі імені Кос-Анатольського.
Відкриття виставки, що приурочена до п'ятдесятирічного ювілею художниці, – вже цього четверга, 3 березня. Подія непересічна, адже до того жінка показувала свої роботи на групових експозиціях, або ж лише в компанії чоловіка та доньки, які теж митці – Миколи та Наталі Могилатів.
«Живопис – то є любов просто, не знаю звідки вона. Може вроджена. Не знаю звідки вона в мені, в моїй дитині, в чоловіку, в моїх батьках. А в комусь вона не народжується...» – розповіла Тетяна Могилат.
Тож свою фантазію жінка реалізовує і в ілюстраціях: здебільшого це книги поезій. А торік Тетяну Могилат прийняли і до Спілки художників. Наступний її проект – новий глибокий цикл, який вже розпочала – це твори про вічне.
«До прикладу, про матір як жінку для всього людства, ту жінку, яка виносила Ісуса Христа – про Богородицю. Воно мене особливо надихає, хотілося б возвеличити це», – додала мисткиня.