Людмила Богуславська пробує поєднати у творчості реалістичний живопис та абстрактний, тобто емоції, які викликає навколишній світ. До глядача мисткиня «говорить» через образи рослин.
Богуславську більше знають як керамістку. Віддаватися живопису жінка стала з 2000-х років: їздила на пленери до польського Ланцута, Красічина, Сандомєжа, у білоруське Гродно, у Вільнюс.
Живопис вимагає менше сил та простору для творчості, зізнається вона. Хоча траплялося і цілою сім’єю ділити квадратні метри невеличкої майстерні.
«Так збіглося, що доньці треба було закінчити курсову роботу, а син робив вітраж, а я тоді кераміку робила, бо на фабриці було холодно в цей час. Ну а чоловік, художник Володимир Богуславський, просто працював. Але це був не довгий, правда, проміжок часу», – поділилася спогадами художниця Людмила Богуславська. З рідними не посварилися і кожен з них викінчив свій твір достойно.
Свого часу жінка закінчила відділ художньої кераміки в теперішній Львівській академії мистецтв. А вчилася у знаних митців Зеновія Флінти, Карла Звіринського, Володимира Риботицького, Юрія Дворника.
У її здобутку – десятки виставок, обласних, республіканських, друга премія на ІІІ Інтерсимпозіумі кераміки в Опішному.
Мисткиня довгих двадцять років – до самого закриття – творила на Львівській кераміко-скульптурній фабриці. А зараз випікати доробки їздить до друзів, що мають власні печі.