Львівська композиторка Богдана Фроляк – одна з лауреатів цьогорічної Національної премії імені Тараса Шевченка. Вона здобула перемогу за музичні твори, присвячені Кобзарю. Тепер іноді жінці непросто пройтися вулицею: друзі і навіть колишні студенти вітають.
«Кожен лауреат премії Шевченка просто зобов’язаний бути моральним авторитетом», – поділилася емоціями композиторка Богдана Фроляк.
У рідній філармонії Богдана Фроляк і сформувалася як композиторка. А любов до музики виплекав у дитинстві, в рідному селі Видинів, що на Івано-Франківщині, вчитель Богдани - Василь Куфлюк.
«Він присвятив все своє життя тому, аби вчити дітей музики, математики, німецької мови. І він створив свою власну систему виховання абсолютного слуху у дітей. Так сталося, що в селі, де ми народилися, фактично всі діти знали нотну грамоту. І 90 % мали абсолютний слух», – розповіла Богдана Фроляк.
Бачачи талант дітей, батьки Богдани таки відпустили двох доньок та сина до Львова, за 300 кілометрів від дому. Тут на дівчину чекало навчання в музичній академії у професорів та композиторів Володимира Флиса і Мирослава Скорика. Тепер сама композиторка там викладає.
Премію жінці присудили за три великі твори. Перший – хорова кантата «Цвіт» для соло, хору і фортепіано, створена лише за три місяці у 2013-му.
«Шевченко дозволив мені.. мені здається, що він мені дозволив, дав перепустку до його текстів. Мені здається, він не кожному відкривається», – розчулилася композиторка.
Другий твір і найсильніший композиторка написала за півроку. Це симфонія-реквієм «Праведная душе» на вірші Шевченка, до 200-річчя від його народження. Тоді, каже, працювалося важко – якраз відстрілювався Майдан.
«Тоді всі сиділи біля телевізора в якомусь ступорі. І я не знала, як можу зараз працювати. Це неможливо, але сам Шевченко мені допомагав. Бо коли я брала його вірші і читала: «Схаменіться, будьте люди, бо лихо вам буде… І потече сторіками кров у синє море дітей ваших.. і не буде кому помагати». Це про сьогодні він писав. Мене це настільки вражало.. Або «нехай я заплачу, нехай я свою Україну побачу». Це його одвічна мрія ще раз Україну побачити», – згадує Богдана Фроляк.
І останній твір – «Присниться сон мені», що зазвучав в Royal Hall у Торонто. За Шевченківську премію жінці мають вручити, ймовірно, 240 тис. гривень – чекають рішення Президента України. Церемонія попередньо запланована у день народження Кобзаря, 9 березня.
«Про кошти взагалі не думаю. Така якась розгублена. Я нещодавно бачила такий фільм цікавий, коли жінка виграла серйозні гроші в лотерею і дуже боялася зізнатися чоловікові, бо боялася, що її життя зміниться - а вона цього не хотіла», – з усмішкою додала композиторка.
Тепер у своїй родині Богдана Фроляк – друга лауреатка. Майже двадцять років тому «Шевченківську премію» вручили її сестрі - композиторці Ганні Гаврилець.
«Я сподіваюся, що і мама, і тато теж за мене радіють», – на кінець розмови сказала Богдана Фроляк.