Чайка львівського товариства «Кіш», яка є копією бойового вітрильного човна Запорізьких козаків XV століття, має повернутися з Франції до України. Однак потребує ремонту.
Борти «Покрови» в хорошому стані, та дерево потребує обробки від гниття та червів. Козаки власноруч її поставлять на хвилі, однак шукають кошти на матеріали, а це 10 тис. євро.
«Палубу треба повністю замінити. Так само треба частину шпангоутів змінювати», – розповів отаман товариства «Кіш» Тарас Бенях.
«Покрова» прославила Україну на півсвіту. На початку 1990-х хлопці з оселедцями вийшли на ній з Києва, по Дніпру, через Босфор – і дійшли до Франції. Морськими подорожами під назвою «Українське море» обпливли всі береги Європи.
«Це всі країни. Крім Ірландії, вона побувала і в Швеції, Норвегії, Німеччині, всі південні країни – Греція, Туреччина... Тепер би хотілося по Дунаю, через центр Європи повернутися в Україну», – поділився спогадами писар товариства «Кіш» Юрій Волощак.
На ній пробували приборкати хвилі до 40 козаків, іноді давали собі раду лише троє відважних. Серед них і міліціонери,і доктори наук. А з’явився її образ у теперішнього почесного отамана, коли йому було лише 3 роки, уві сні.
«Я намалював корабель фактично такий, як чайка, коли мені було 3 роки. Але я малював його не заради корабля, а задля того, щоб нагорі, на щоглі, намалювати жовто-блакитний прапор чи блакитно-жовтий, здається... Я настільки був малий, що для мене і те, і те означало одне і те саме. Головне, що мені мама розповідала, що такий прапор є і, боронь Боже, не можна показувати його нікому з товаришів, бо будуть проблеми», – розповів почесний отаман товариства «Кіш» Василь Качмар.
А взялися за неї ще в січні 1991-го. З Дрогобича привезли 15 кубів дуба, та майстрували у Львові.
«Нас підтримувала маса людей, яка свого часу Україну виборола в тяжкий спосіб: Ірина Калинець, Стефанія Шабатура, дуже тісно пов’язано з паном Чорноволом це все. Сьогодні я не хотів би, щоб вона просто десь на чужині пропала в такий спосіб, як пропадають звичайні собі кораблі робочі», – розповів Василь Качмар.