Львівська мисткиня Оля Кваша малювала цього разу друзів ‒ тих, що мовчать, не осуджують і приймають. Жінка створила живописну серію «Друзі мої, дерева». І запрошує познайомитися з ними у галереї «Зелена канапа».
Цей зв'язок з природою у Олі з дитинства і вона певна, що назавжди. «Бо ж ми всі одне ціле. І люди, і дерева, і звірі, і каміння. Ми всі намистини, що нанизані на одну ниточку одного намиста», ‒ пояснила мисткиня Ольга Кваша.
Так дерева стали її особливими слухачами. Адже ж ніколи не звинувачують, як люди. Тож мисткиня зізнається, з ними навіть радиться, а ті підказують правильні рішення. Художниця має цих друзів по всій Україні.
«Коли я привезла свої живописні роботи в галерею, так переживала: що тепер всі будуть знати, про що я говорю з тими деревами.. Зате дерева ніколи не розкажуть про тебе те, що ти їм позвіряєш», ‒ поділилася емоціями мисткиня.
Є у художниці «друзі» з Львівщини, з Буковини, є ті, що мешкають біля Скель Довбуша. І всі вони реальні. А є особливий «друг» ‒ білий осокір з Полтавщини, де в селі Шедієве у Олі є хатина.
«Ну, це практично роман із деревом. Він триває вже років вісім. Є дерева, з якими в нас лише захоплення, закоханість: подивилися один на одного і все... Бо вони теж швидко міняються, листя своє скидають. Можливо, з ними, зеленими, я б не почала говорити, аніж коли вони стали жовтими», ‒ розповіла Оля.
Всі ці портрети художниця створила за рік. І це вже сьома її персональна виставка тільки в «Зеленій канапі». До цього була трирічна перерва. Та художниця не зупинялася, а малювала ілюстрації для дитячих книг. Її люблять у видавництвах: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Каламар», «Апріорі», у «Видавництві Старого Лева». А дерева її надихали. Більше того, всі свої найважливіші рішення в житті вона, зізнається, прийняла в час цих особливих «бесід».
Відчути цей архаїчний зв'язок людини з природою глядач зможе до третьої неділі листопада.