Наївне мистецтво, яке змінює глядача, львів`янка Наталя Бартків експонує в галереї «Маланка».
Це – серія, що наповнена дрібними буденними речами: до прикладу, улюбленою чашкою на столі чи залишеною недочитаною газетою.
Це тепер Наталя Бартків малює. А колись, з усмішкою пригадує, навіть вчила малюків, які не вміють ходити й говорити, – танцювати і співати, адже працювала у садочку. Її перша освіта – клас фортепіано та диригування хором у Львівському музично-педагогічному училищі імені Філарета Колесси. Потім була Дрогобицька педакадемія.
«Я купила собі олійні фарби для любителів і замість того, щоб вправляти фортепіано, я малювала. Якось я зустріла свою однокурсницю. Вона каже: "Що нового?" – Кажу: "Та, почала малювати". – Вона каже: "А ти що, забула: ми всі грали на фортепіано, а ти сиділа вдома, півники малювала"», – поділилася спогадами мисткиня Наталя Бартків.
Манеру малювати Наталя придумала собі сама: в основі кожної роботи є капут мортум – коричневий пігмент, вугіллям наводить рисунок, а далі – олійна фарба. Перші свої фарби мисткиня-самоук привезла з Америки, коли після навчання та викладання англійської мови у Львівському університеті Франка приймала іспити у студентів в Кембриджському. Тоді задля дебютної роботи витратила на фарби половину своєї стипендії.
Тепер її роботи – в Канаді, Іспанії, Англії та Сполучених Штатах. Торік, після міжнародного пленеру, залишились і в Музеї наївного мистецтва Словаччини. Проект на наступний рік – «Вічний сад»: в роботах, що сягатимуть і 3 м, – символізм дерев, який Наталя прочитує у релігіях та міфах світу.
«Дізналася, що гранатове дерево – це дерево життя. І воно має великий символізм: гранати як фрукти приносять «на щастя» в Італії. І коли я закінчила малювати це райське дерево, зрозуміла, що буде продовження, що я хочу більшого. Наприклад, слово "парадіс" – рай – з перської означає "місце за стіною". Тож буде картина, яка називатиметься "Місце за стіною"», – додала мисткиня.