За чотири роки роботи п’ятого демократичного скликання Львівської обласної ради виникло чимало причин замислитися, а чи не занадто багато її депутати приділяють уваги політичним питанням. І не буде особливим перебільшенням сказати, що саме цим останні роки роботи облради, власне кажучи, і запам’яталася.
Якби існувала якась депутатська приказка на зразок «Як скликання розпочнеш, так його і проведеш», то саме у випадку п’ятого демократичного скликання обласної ради вона справдилася б на всі сто відсотків. Бо вже 28 квітня 2006 року, у перший день першої після виборів сесії першим рішенням, що не стосувалося внутрішніх робочих питань самої облради, було звернення до Президента України (тоді ще – Віктора Ющенка) з приводу «антидержавного і антиукраїнського» наступу на українську мову у Харкові, Луганську і Севастополі.
Це рішення наче задало тон для роботи облради впродовж усіх наступних чотирьох років: політичні звернення приймали одне за другим – і саме «мовне питання», до речі, згадували серед них особливо часто. За останні чотири роки обласна рада не пропустила, мабуть, жодного більш-менш резонансного приводу, аби звернутися до керівництва держави чи просто виразити свою політичну позицію – а приводів, ніде правди діти, було чимало: тут і популярне у Західній Україні питання ОУН-УПА, і вже згаданий статус української та російської мов, і прихід нової влади (особливо – призначення керівником Львівської ОДА Василя Горбаля), і навіть доволі екзотичне питання німецького суду над нібито колабораціоністом українського походження Іваном-Джоном Демян’юком.
Вивчення рішень Львівської обласної ради підказує, що особливо політично активною вона стала з наближенням місцевих виборів 2010 року. Лише за останні півроку відбулися аж чотири позачергові сесії облради, єдиним предметом обговорення на яких були суто політичні проблеми: протест проти резолюції Європарламенту, в якій засуджувався «колабораціонізм» Степана Бандери, протест проти призначення міністром освіти та науки України Дмитра Табачника і протест проти продовження терміну перебування ЧФ Росії у Севастополі. Загалом, до речі, за чотири роки роботи Львівська обласна рада провела 14 позачергових сесій, і лише на двох із них вирішували господарські питання.
Лише за останні півроку відбулися аж чотири позачергові сесії облради, єдиним предметом обговорення на яких були суто політичні проблеми
Такий високий рівень заполітизованості обласного органу самоврядування, звісно, не залишився непоміченим ані для політологів, ані для самих депутатів облради. Так, один із «старожилів» сесійної зали обласної ради, депутат чотирьох останніх скликань Михайло Вовк вважає, що нинішня облрада є найбільш політизованою за останні двадцять років. «Часом вона (політизованість) виходить за межі здорового глузду», - додає його колега Микола Горинь. І навіть чинний голова ЛОР Мирослав Сеник у коментарі для ZAXID.NET визнає, що об’єктивно нинішня рада є дуже політизованою, і за цим показником не поступається обласній раді зразка 1990 року.
Однак погоджуючись у тому, що рівень політизації Львівської обласної ради нині є надзвичайно високим, і експерти, і депутати дещо по-різному пояснюють, хто ж у цьому винен. Основних версій – три, і навряд чи правильною можна вважати лише якусь одну із них.
Версія перша: винна ситуація
Цілком очевидно, що захоплення Львівської облради політичними питаннями є більшою мірою реактивним, аніж проактивним. Іншими словами, йдеться передусім про реакцію на різноманітні зовнішні подразники, як-от представлення в українському парламенті Закону про мови. І значною мірою обласна рада реагує на ці подразники з огляду на те, що вони є актуальні та резонансні безпосередньо для львівської громади – як, зрештою, теоретично і належить органу, що покликаний цю громаду представляти. Словом, перифразуючи відому тезу філософа Жана-Жака Руссо: облрада – хороша, суспільство – погане.
«Завжди, коли суспільство перебуває в політичній нестабільності, зростає не тільки рівень політизованості обласної ради, а й рівень активності політичних сил. Оскільки основні політичні сили представлені в обласній раді, то й політична активність там є дуже високою», - продовжує цю думку у коментарі для ZAXID.NET Микола Горинь.
Цілком очевидно, що захоплення Львівської облради політичними питаннями є більшою мірою реактивним, аніж проактивним
Загалом із тим, що на політизованість обласного органу місцевого самоврядування сильно впливає суспільно-політична ситуація, погоджується й політолог Юрій Шведа. Саме сприятливими для політизації суспільними умовами експерт пояснює особливості роботи Львівської обласної ради першого демократичного скликання, а також високу політичну активність минулої, повноваження якої припали на час президентських виборів 2004 року і наступної Помаранчевої революції. Щоправда, водночас Шведа сказав ZAXID.NET, що сьогодні суспільні передумови є для політизації набагато менш сприятливими, ніж у 1990-1991 і на зламі 2004-2005 років, а тому й нинішня обласна рада Львівщини все-таки «не дотягує» до своїх попередниць.
Версія друга: винні депутати
До проблеми, втім, можна підходити із зовсім іншого боку, і шукати причини не в зовнішніх стосовно депутатського корпусу обласної ради обставинах, а у внутрішніх. Саме такий погляд пропонує інший львівський політолог – Анатолій Романюк.
«Люди, які приходять в регіональну політику, не завжди є добрими спеціалістами в своїй галузі, і легше концентруються на політичних питаннях. Окрім того, до місцевої влади приходить значна кількість бізнесменів, які займаються вирішенням власних питань, і намагаються це прикрити загальнонаціональними питаннями – мовляв, «ми ж вирішуємо важливі питання, які є питаннями всього народу, то які можуть бути до нас претензії?», - сказав ZAXID.NET експерт.
Таким чином, на думку Романюка, високий рівень політизованості Львівської обласної ради п’ятого демократичного скликання можна пояснити комбінацією чотирьох чинників:
1) непрофесійністю членів депутатського корпусу,
2) бажанням депутатів «під прикриттям» політичних звернень вирішувати в облраді свої приватні справи,
3) їхнім незнанням чи нерозумінням справжніх проблем і викликів, що стоять перед регіоном,
г) їхнім небажанням на ці проблеми і виклики звертати свою депутатську увагу.
до місцевої влади приходить значна кількість бізнесменів, які займаються вирішенням власних питань, і намагаються це прикрити загальнонаціональними питаннями
Так чи інакше, за такого підходу до проблеми доведеться стверджувати, що громада Львівщини якщо й винна у тому, що облрада набагато більше і продуктивніше займається загальнонаціональною політикою, аніж обласною господаркою, то хіба що тим, що обрала собі саме таких представників. А вже сама політизованість свідчитиме тільки про те, що депутати або не можуть, або не хочуть займатися своїми прямими обов’язками.
Версія третя: винна система
Третя версія, яка отримала найбільшу (фактично одноголосну) підтримку серед опитаних ZAXID.NET депутатів і експертів, пропонує альтернативну точку зору, за якою винуваті не мешканці Львова й області і не самі депутати, а радше спосіб, у який перші других обирали. Мова, звісно ж, про те, що 2004 року вперше – і наразі востаннє – вибори до облради відбувалися виключно за партійними списками на пропорційній основі.
Власне у тому, що депутатський корпус обласної ради формують не представники громади, обрані особисто у мажоритарному виборчому окрузі, а представники політичних сил, обрані в одному спільному пакеті під яскравою етикеткою однієї з політичних партій чи блоків, вбачає причину надмірної політизованості депутат з шістнадцятирічним стажем Михайло Вовк. «Політизація зараз є через те, що та чи та політична сила захищає в раді свої партійні інтереси», - каже він. До слова, власне тим, що в нинішній Львівській обласній раді, на відміну від попередніх, відсутні депутати, обрані за мажоритарною системою, Михайло Федорович і схильний пояснювати те, що рівень її політизації значно перевищує аналогічні «показники» її попередниць 1994, 1998 і 2002 років.
«Внаслідок обрання за партійними списками депутати були більше партійцями, ніж представниками громади. Відповідно, вони з великим задоволенням ставили політичні питання, і не завжди були готові порушувати питання громади. Свідками цього ми були протягом всього попереднього періоду, коли обласна рада практично на кожній сесії піднімала питання загального політичного характеру, а коефіцієнт вирішення регіональних проблем не був дуже високим», - підтримує погляд депутата політолог Анатолій Романюк.
Власне особливостями виборчої системи, завдяки якій було утворено депутатський корпус обласної ради зразка 2006-2010 років спеціалісти пояснюють і її своєрідний modus operandi, що характеризується великою кількістю суто політичних міжпартійних зіткнень. Особливо яскраво ця характеристика почала виявлятися з наближенням місцевих виборів 31 жовтня – серед промовистих прикладів достатньо згадати взаємні «наїзди» ВО «Свобода» і ВО «Батьківщина» у справі оголошення недовіри главі Львівської ОДА Василю Горбалю чи спільну, вже передвиборчу заяву представників депутатської фракції «Наша Україна», важливим моментом у якій було засудження дій депутатів від УНП.
А що ж господарка?
Отже, причини високого рівня політизованості Львівської облради, в силу своєї триєдиної природи, можуть стати предметом для дискусій, на якому саме чиннику слід насамперед ставити акцент. Все значно простіше, якщо розглядати її наслідки – тут, незалежно від особистих уподобань, найголовніший наголос доведеться ставити над проблемою занедбання господарки.
Час, як і енергія депутатів обласної ради – величини вичерпні, і тому, констатуючи надлишок уваги до політичних запитань, цілком логічно доведеться констатувати нестачу увагу до проблем регіональної господарки Львівщини, про яку вже йшлося у наведеній цитаті політолога Анатолія Романюка. І мова тут зовсім не про статистику. Нехай слова Миколи Гориня, сказані ним у коментарі ZAXID.NET, про те, що політичні питання становлять всього-лише 2-3% усіх рішень чинної нині облради Львівщини, видаються дещо гіперболізованими (як, зрештою, і дещо більша цифра – 5% - надана виданню головою ЛОР Мирославом Сеником), банального перегляду повного списку рішень на сайті обласної ради достатньо, аби переконатися – чимало з них справді стосувалися господарських питань.
Можливо, саме ця статистика дозволяє представникам депутатського корпусу облради залишатися загалом задоволеними ефективністю роботи нинішнього скликання Львівської обласної ради. Микола Горинь, до прикладу, каже, що завжди може бути гірше, і тішиться з того, що кораблю облради вдалося оминути небезпечні політичні рифи; Михайло Вовк вважає, що вона ефективно відстоювала національні інтереси на політичному рівні.
Поза тим, голова Львівської обласної ради п’ятого демократичного скликання Мирослав Сеник взагалі не вважає, що надмірна політизованість упродовж останніх чотирьох років шкодила роботі над господарськими проблемами. «Ніколи не було такого, щоб господарка страждала від політизованості. Ми єдині в Україні, хто системно вирішив всі питання для майбутнього розвитку. Ми прийняли Стратегію розвитку Львівської області, ми підписали угоду з Кабінетом міністрів на основі тієї стратегії, і ми затвердили схему планування територій Львівської області – фактично, генеральний план. Такого генерального плану не має іще жодна область. Тож вважаю, що ми свої повноваження використовували максимально ефективно», - сказав він ZAXID.NET.
Внаслідок обрання за партійними списками депутати були більше партійцями, ніж представниками громади
Однак мову, мабуть, слід вести радше про те, що власне уваги і часу господарські проблеми отримували від депутатів облради значно менше, ніж проблеми політичні. І якщо суха кількість політичних і господарських рішень – до прикладу, наразі останній, 52-й сесії облради п’ятого демократичного скликання – є зіставною (20 суто політичних супроти трохи менше 50-ти господарських), то різниця показників часу, затраченого на їх обговорення, є просто-таки разючою. Левову частку дискусій, запитань і реплік було витрачено на ті ж таки політичні проблеми, поза конкуренцією серед яких, безумовно, виявилось питання недовіри губернатору, яке – одне-єдине! – «з’їло» більше половини першого робочого дня 52-ї сесії.
Мабуть, якраз у цьому слід шукати причину і невисокого коефіцієнту вирішення регіональних проблем, про які говорить Анатолій Романюк. «Кількість (ефективних) рішень визначається показниками розвитку регіону. Рішення мають бути дієвими, ми маємо отримувати результат. Депутати ж переважно роблять оцінку вербальну, і не хочуть робити оцінку за конкретними порівняльними критеріями, за якими ми відстаємо від сусідніх областей», - зазначив політолог для ZAXID.NET.
З огляду на це, фахівці, на відміну від представників депутатського корпусу ЛОР, стверджують: повноваження Львівської обласної ради є не дуже широкими, але навіть ті, що були, можна було використати набагато ефективніше, як стверджують фахівці. На жаль, заполітизованість вкотре взяла гору.