Простір галереї Львівської академії мистецтв заповнили сентиментальні спогади і страхи з дитинства. Там відкрила персональну виставку студентка-керамістка Надія Собко.
Ця інсталяція інтерактивна, щоб глядач міг долучатися. Проект почався з того, що Надія Собко знайшла свій дитячий щоденник і від того моменту вибудовувала асоціації. Ці нотатки можуть читати відвідувачі. Тому й назва виставки «Ню», бо художниця оголює своє особисте життя. Один із експонатів – сорочка, у яких хрестили колись авторку проекту.
«Мама мені показала, що вона зберегла наші з сестрою дитячі речі. Ця сорочечка – це мене хрестили в 3 місяці в ній і вона символізує віру», – пояснює Надія Собко.
Поруч висить гойдалка – символ дитинства, а ще ляльки. Вони пофарбовані чорним кольором, бо спогад про них вже потемнів. А стіну займає велетенський щоденник, там можна і треба писати свої думки.
«Це такі сторінки щоденника, де відвідувачі можуть записати свої історії, також поділитися, відпустити, залишити. Мені буде теж цікаво прочитати, тому що це, можливо, буде взаємообмін: я ділюся, вони діляться», – каже авторка.
Другий зал контрастує з першим і він про страх смерті: ліжко-колиска і відеоарт із проекцією неба та хмар. Загалом обидва зали – це повний цикл життя людини.
«Для мене це невід'ємне: народження і смерть, це щось дуже схоже, це одне ціле, як інь і янь – протилежні речі, але вони одне без одного не можуть існувати»..
У Львівській академії мистецтв викладачі заохочують студентів до творчих пошуків, тому таку інсталяцію зустріли з цікавістю.
«Одна з яскравих течій в сучасному мистецтві – показувати самого себе. Наші художники до такого не звикли, вони, переважно піднімають якісь глобальні, загальні теми, а вона звернулася до свого дитинства. І все це, що тут представлено, воно скеровано на те, щоб викликати масу асоціацій, щоб ми прийшли сюди і кожен задумався: а як його життя минає», – каже завідувач кафедри художньої кераміки Орест Голубець.
Виставка триватиме до 11 лютого.