Теракти, в результаті яких були важко поранені двоє львівських міліціонерів, вкрай загострили питання громадської безпеки у місті. Практично усі правоохоронні органи міста і представники влади закликають львів’ян виявляти особливу пильність у цій ситуації.
Втім, не секрет, що серед львів’ян є і такі, хто бажає дестабілізації та паніки. Як правило, це дрібні провокатори з незрозумілими джерелами доходу, але у певні критичні моменти їхні дії можуть завдати непоправної шкоди.
Ми вирішили на конкретних прикладах показати діяльність таких людей.
***
Чоловіка, якого побили у ніч з 9 на 10 травня у Львові за те, що розгулював містом із комуністичним прапором та георгіївською стрічкою звати Дмитро Лященко. Він разом із жінкою на ім’я Олена Бойко, яка представляється журналісткою комуністичного видання «Галицький яструб», неодноразово намагався влаштувати провокації із комуністичною символікою у місті, попередньо афішуючи це у соцмережах.
Реакція львів’ян на подібні акції була загалом очікуваною. Зокрема у випадку, який трапився 10 травня, чоловік, схоже, свідомо спровокував те, щоб його побили, адже перший раз, приблизно о 23:00 9 травня громадські активісти передали його міліції, де з ним провели профілактичну бесіду, переконали залишити прапор у райвідділі та відпустили. На відео, яке зняли активісти «Варти 700» у той вечір, видно, що із провокаторами поводились толерантно.
«Сначала был классный флэш-моб. Теперь везут в браслетах в воронке», – відзвітувався Лященко у Facebook про своє затримання.
Однак після цього він не пішов додому, а знову, випивши для хоробрості, вийшов із прапором у місто. І дістав своє... Уже згодом його подруга оприлюднила відео із лікарні, заявляючи, що Лященку нібито вибили око. Хоча за словами речника МВС Львівщини Світлани Добровольської, серйозних ушкоджень він не отримав.
Не складно здогадатися, що подібні провокації навмисно робляться для того, щоб дати привід російським ЗМІ писати матеріали із заголовками на кшталт «Во Львове журналисту выбили глаз за поддержку ветеранов войны», або ж «Во Львове журналист остался без глаза, защищая ветеранов».
Для того, щоб покарати за розгулювання містом із комуністичною символікою в Україні тоді не було законних підстав, адже ще не був підписаний закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки». Саме через це правоохоронці обмежилися лише профілактичною бесідою та відпустили провокаторів вночі 9 травня. Порошенко підписав закон лише 16 травня.
Дмитро Лященко переїхав до Львова у січні цього року з Кривого Рогу та поселився у квартирі своєї подруги Олени Бойко, яка розділяє його погляди. До цього, каже, у себе в Кривому Розі виходив щороку на 9 травня з прапором і ніхто йому не забороняв цього робити.
Першу провокацію у Львові вони збиралися влаштувати напередодні 23 лютого на Високому Замку. Лященко розповсюдив інформацію у соцмережах про те, що збирається вивісити там комуністичний прапор. Але це так і не вдалося зробити через цілодобове патрулювання громадських активістів.
Ліворуч - Дмитро Лященко, праворуч - Олена Бойко
«Незалежний журналіст не може бути членом будь-якої партії»
Подруга Лященка Олена Бойко каже, що з 2004 року була членом Комуністичної партії України. А у 2011 році вийшла через те, що почала працювати у комуністичному виданні «Галицький яструб», яке називає агенцією журналістських розслідувань. Хоча голова Львівського обкому КПУ Юрій Ткаченко не зміг підтвердити цієї інформації, мовляв, не пам'ятає усіх членів партії.
«Нас вчили, що незалежний журналіст не може бути членом будь-якої партії. Журналіст повинен висвітлювати як мінімум дві точки зору, якщо є якийсь конфлікт чи протистояння. На жаль, ці традиції журналістики втрачені», – зазначила Бойко.
Про те, що видання «Галицький яструб» є рупором комуністів, у жовтні 2012 року відкрито заявляв голова Львівського обкому КПУ Юрій Ткаченко в інтерв'ю виданню «Галінфо».
Олена Бойко у своєму резюме стверджує що закінчила факультет журналістики Львівського університету ім. І. Франка 1983 – 1987 роках.
Насправді ж у цей час вона відбувала покарання у Качанівській колонії №54 у Харківської області за крадіжку. Цю інформацію підтвердили джерела ZAXID.NET у міліції. Зокрема, Бойко була заарештована Червоноградським ГУВС Львівській області 10 жовтня 1983 року та звільнена у жовтні 1987 року. Її судимість була погашена через три роки після відбуття покарання, тому юридично вона не має судимості. Але ми наводимо цю інформацію для того, щоб показати, що Бойко не могла одночасно сидіти в тюрмі та здобувати вищу освіту.
Інформацію про свою судимість вона заперечує. Каже, що жодного разу навіть повз Червоноград, де її засудили, не проїжджала.
«Журналістка» Олена Бойко
Так звана журналістська діяльність Олени Бойко більше схожа на влаштування провокацій у закладах громадського харчування, ніж на розслідування. Як ось інцидент у закладі «Час поїсти» на вул. Староєврейській, коли Бойко посварилася із офіціантом і це стало основою її телесюжету.
А ось випадок, коли Олена Бойко безпідставно називає себе журналісткою «Інституту розвитку регіональної преси», роблячи «репортаж» із квіткового магазину про те, чи на 23 лютого там купують квіти.
Останнім часом вона представляється журналістом комуністичного інтернет-видання «Галицький яструб», де займається тим, що не має нічого спільного із журналістською діяльністю – влаштовує акції до пам’ятних дат СРСР, проводить псевдосоціологічні опитування, у яких акцентує, що в Україні люди всім незадоволені, а в СРСР було солодко жити.
Також вона представлялася журналісткою ZIKу, хоча ніколи там не працювала.
«Журналістка» Олена Бойко
Вона неодноразово була помічена у організації провокацій у Львові із комуністичною символікою. Зокрема, вона була причетна до провокації із розгортанням комуністичного прапора на Пагорбі Слави 9 травня 2013 року, попри те, що депутати Львівської міської ради та суд напередодні заборонили використовувати комуністичну і нацистську символіку на території міста.
Судячи із відео, оприлюдненого на її сторінці в YouTube, вона також розгулювала Львовом із червоним прапором і 9 травня минулого року.
«Хотів переконатися, що Львів – це не фашистське місто»
Як з’ясувалося, Дмитро Лященко, також лише прикривається журналістським посвідченням комуністичного видання «Галицький яструб». «Маю журналістське посвідчення, пишу знімаю, викладаю матеріали на YouTube», – розповів він ZAXID.NET.
Але працює, очевидно, тільки у святкові дні, коли потрібно влаштувати якісь провокації, бо знайти на сайті видання «Галицький яструб» матеріали авторства Дмитра Лященка не вдалося.
Він розповів, що заробляє на життя ремонтами – працює облицювальником. Але відмовився назвати кілька адрес, де він востаннє робив ремонти.
Щодо свого побиття, то переконує, що не хотів нікого спровокувати, коли 9 травня вночі вийшов із радянським прапором на вулицю, хоча розумів, чим усе могло закінчитися.
Фото, зроблене у вечір перед побиттям
«Може, це було очікувано. Ми верталися зі свята та зайшли до магазину, щоб купити пива. Я думав, що Львів – адекватне місто і мене ніхто не буде мотузити за цей прапор. Навпаки хотів переконатися, що у Львові це не можливо, що це не таке фашистське місто, як його позиціонують», – розповів Лященко.
За словами Бойко, це був флешмоб. Хоча про те, що його учасники ледь трималися на ногах вона не згадує.
«Ми вийшли з прапором абсолютно умисно. Це був флешмоб, щоб показати, що Львів – не «бандерштат». Ми хотіли показати, що у Львові нормально ставляться до прапора», – розповіла Бойко про цьогорічний випадок із прапором, який закінчився побиттям.
Як би це не було дивно, але Лященко, так само як і Бойко відхрещується від звинувачень у підтримці комуністичної партії та пропагуванні комуністичної символіки.
«А хто вам сказав, що я підтримую комуністичну партію? Я принципово не входжу у жодну з політичних сил. Я йшов із прапором перемоги. Як на мене, жодного стосунку до комуністичної партії цей прапор не має», – стверджує він.
Лященко у лікарні після побиття
Те ж саме каже і про георгіївську стрічку, мовляв, для нього це лише символ перемоги.
Додамо, що після інциденту 9 травня Дмитро Лященко став спеціальним кореспондентом російського каналу "НТВ" у Львові.
«Я не схвалюю побиття, і не схвалюю провокацію»
Львівський правозахисник, проректор Українського католицького університету Мирослав Маринович вважає, що реакція львів’ян була надто різкою. Однак законних способів покарання таких людей в Україні немає.
«Бити людину в будь-якому разі недопустимо. Це суперечить основному закону, який в нас є. Тому я не схвалюю побиття людини в будь-якому випадку. Що стосується цього чоловіка, то він знав якою буде реакція і хотів зробити це виклично. Можливо, навіть за певними домовленостями із якимись агентами ФСБ. Неважливо, чи то він робив із якихось переконань, чи йому заплатили, але в будь-якому разі, поки цей закон не прийнятий то, відповідно, не можна його притягти до відповідальності», – зазначив Маринович.
Він навів приклад Німеччини, де людей, які б там пройшлися із нацистськими символами, одразу затримала поліція і вони отримали б відповідне покарання. Поки в Україні ми не можемо це зробити легально, але правозахисник вважає, що з боку львів’ян реакція мала б бути не такою.
«Я особисто зробив би йому шпіцрутен. Але не в прямому розумінні, бо це теж побиття, а шпіцрутен ганьби. Коли б люди протестували проти його дій, але робили це у гідний спосіб. Так, щоб цей чоловік відчув, що в цьому місці комуністичні символи не приймаються. О 12 годині ночі я не знаю, як би мали реагувати львів’яни, але якщо це є вдень, то мали б словесно йому доводити, що так робити не можна», – сказав Маринович.
Він наголосив, що не схвалює побиття цього чоловіка, але також не схвалює провокацію, яку він влаштував. На думку Мариновича, поліція мала б його затримати за створення провокативної ситуації, що зрештою, було зроблено, але чоловік вдруге свідомо пішов на провокацію після того, як його відпустили.
Ми надіслали запит у головне управління СБУ у Львівській області з проханням прокоментувати, чи займається відомство попередженням таких випадків і чи тримає на контролі людей, які схильні влаштовувати провокації у Львові. Однак отримали відповідь, що така інформація не підлягає розголошенню.