Львівські актори осідлали коней, посідали на вози і їздять селами, показують вистави. Усе це відбувається у межах міжнародного фестивалю «І люди, і ляльки».
Відроджують мандрівнй театр: як колись, полями, лісами від села до села із піснею. До гурту львів’яни взяли театралів і з інших міст.
«Побачила на фейсбуці інформацію про те, що театр львівський «І люди, і ляльки» їде на конях, на возах мандрувати. Думаю, Боже, які вони молодці, як це класно, от би мені туди потрапити», — пригадує акторка Черкаського театру ляльок Марія Ребякова.
Потрапила і Марія з Черкас, і американець, і господарі коней зі Львова та Чернівців. Такою компанією три дні їздили у села Пустомитівщини та Перемишлянщини з виставою «Курячі мрії».
Від старого до малого селяни вибігали на вулицю, бо ж їм до театрів їхати ніколи, а тут театр сам до них потрапив. На час такої подорожі театрали назвалися «Волоцюги і ляльки» і відчули себе середньовічними акторами.
«Люди нас проводжають всім селом, співають «Многая літа», ми їм співаємо, ми записуємо пісні попутно вже. Дуже цікава поїздка, справді», — розповідає акторка театру «І люди, і ляльки».
Мандрівний театр — це такі собі пігулки від депресії у часи війни.
«Війна почалася тільки тому, що не звертали увагу на культуру дуже багато років. І звернення до простого спілкування з людьми через театр, який не має відео, фонограми. Робиться все просто, ми приїхали, бачимо галявину і граємо виставу. І тоді виникає дуже гарний позитив», — каже директор львівського театру «І люди, і ляльки» Олексій Кравчук.
Наступного року хочуть поїхати на такі гастролі різними регіонами України, слухати пісні, оповідки і за цим матеріалом поставити виставу. А щовечора після виступів театрали з"їжджаються у табір посеред лісу. Діляться враженнями, беруть у руки інструменти і біля багаття музикують.