Ще 10 років тому, коли мурали почали набувати популярності, суспільна думка про них розділилась: одні вважали мурали вандалізмом, інші – мистецтвом. Незважаючи на це, сьогодні стінописи розповсюдились по всьому світу. Наприклад, у Греції у 2015 році вуличні художники розмалювали багато об'єктів у місті Салоніки, зокрема будівлю місцевого телеканалу. Уявіть тільки, звичайний паркан перетворюють на галерею, а занедбані будинки – на витвори вуличного мистецтва. Іншими словами, не просто доповнюють чи добудовують історичний образ якогось району чи місцевості, а повністю його переосмислюють.
Таке мистецтво стало невід'ємною частиною візуального ряду і динамічних мегаполісів по всьому світу, від Ріо-де-Жанейро до Стамбула, від Лос Анджелеса до Берліна.
Мурал «Етноси» на Олімпійському бульварі у Ріо де Женейро, Едуардо Кобра
Мурал «Доторкнись до космосу» у Стамбулі
Мурал «Розквіт» у Лос Анджелесі, Хуман
Мурал «Трабант пробивається крізь стіну» на Берлінській стіні, Кані Алаві
У відрядженнях і особистих подорожах (які, сподіваюся, відновляться після карантину), я завжди намагаюся знайти час подивитися на яскраві і знакові роботи вуличних художників. Твори, гармонійно вписані в урбаністичне середовище, добре відтіняють атмосферу, настрій і дух життя міста.
Кілька років тому, відвідавши Мехіко, мені вдалося потрапити в музей одного з найбільш яскравих представників цього руху – Дієго Рівера. Вражаюче наскільки метафорично та актуально виглядають його роботи. Символізм його картин задав стандарт для майбутніх поколінь – дивитися на вуличну картину як на ідею та емоцію, здатну візуально відтворити переживання людей, а не просто технічну передачу зображення. Загалом саме латиноамериканські художники у 20 століття стали прабатьками сучасної культури муралів.
Мурал «Вогняний хрестоносець кисті» Дієго Рівера
А сьогодні мурали вже стали візитівками деяких українських міст, наприклад, Львова. У цьому культурно розмаїтому місті до вуличних художників приходять із замовленнями, наприклад, розмалювати лікарню чи бібліотеку та паркани. Ставлення до муралів змінилося відтоді, як вони почали вперше з’являтися на будівлях, тепер стінописи стали невід'ємною частиною міста й воно теж трансформувалося. Пропоную подивитися, як саме.
Онлайн-екскурсія стінописами Львова
У Львові перший «офіційний» мурал був створений у 2012 році. Тоді в рамках проєкту «Ревіталізація Підзамче», група вуличних художників розмалювала двори, дитячі майданчики та стіни. Ці мурали змінили образ району – пусті сірі стіни будинків перетворились на художні полотна. Щоб переконатися, як стінописи трансформували місто, я б порекомендував пройтися таким маршрутом:
Під час створення стінописів художники намагаються якомога гармонійніше ввести їх у навколишнє середовище. Мурал «Дитячі ігри» планували розмістити поруч із дитячим садочком, тому було важливо створити малюнок, яким щодня надихатимуться діти. Вуличні художники вирішили обіграти тему іграшок та прикрасили стіну величезною дзигою – давно забутою, але колись однією за найулюбленіших розваг дітей.
Далі раджу вирушити до львівської вуличної галереї. Головна її мета – створити діалог між вуличними художниками та мешканцями міста, дати можливість художникам поділитися власною творчістю, а перехожим оцінити сучасне мистецтво. Основна перевага такої галереї – несподіваність, ніколи не знаєш, що там побачиш, адже «експозиція» постійно змінюється, на місці старих графіті з'являються нові арт-об'єкти вуличних художників.
Лікарня як арт-об'єкт
Лікарняна атмосфера часто пригнічує. Так, наприклад, дослідження проведене у Мічигані показало що близько 50% дітей віком 2-5 років бояться відвідувати лікаря. Ймовірніше, теж саме відчувають маленькі українці. Натомість яскраві стінописи здатні змінити сприйняття дітей про лікарні й допомогти їм відволікатися. Вуличні художники з Івано-Франківська та Луцька близько двох днів створювали масштабну експозицію, яку потім змонтували в коридорах дитячої лікарні. Стіни лікарні прикрасили різні малюнки – звірі, іграшки, квіти.
Далі ви можете піти у центр міста, де неподалік від Площі Ринок на паркані Львівського профучилища харчових технологій розташований 20-метровий стінопис «Львівське море». Суттєве оновлення паркану ініціював власник закладу, вікна якого виходили на сірі стіни. До того ж це було не просто способом прикрасити місцевість, а й боротися з нелегальною рекламою, яку постійно розвішували в туристичній частині міста.
Стіна як картина: ближче до мистецтва
Ставлення до муралів в Україні, та й у багатьох інших країнах, змінювалося останні 15-20 років від негативного, до нейтрально-позитивного, однак досі залишається неоднозначним. Чимало людей бачать у них крикливість, швидкоплинність, кон'юнктурність. Хоча, на мій погляд, мурали продовжують традиції створення масштабних візуальних творів мистецтва, які починають свою історію в античних фресках, мозаїках, храмових розписах.
Крім того, багато хто вважає, що мурали – це виключно вуличне мистецтво. Однак не можу з цим повністю погодитись, адже розпис стін власного простору, робочого чи домашнього, також може бути мистецтвом, чимось подібним до муралу. Сьогодні не тільки вулиці перетворюються на галереї, але й дедалі популярнішим стає «офісне» мистецтво. Білі стіни можуть надихати на творчість і ми можемо вільно оформлювати особистий простір.
Все частіше компанії та заклади звертаються до художників за допомогою у оформленні інтер'єру. Наприклад, бар Dr. Ink розфарбував одну із стін у залі портретами відомих письменників: Ремарка, Гемінґвея, Джека Лондона. Ми також вирішили перетворити стіни нашого офісу на мистецьке полотно та запросили вуличного художника. Так, мій робочий кабінет сьогодні прикрашає робота харківської художниці Аліни Анохіної.
Фото нового офісу GlobalLogic у Києві:
Фото старого кабінету GlobalLogic у Львові: