У Старому Роздолі на Львівщині вже півтора року живуть діти-мауглі. Це два брати зі Львова – Любомир та Юрій, яких забрали від батьків, бо ті зовсім ними не займалися. Молодша дитина потрохи розвивається, надії на одужання 17-річного юнака – примарні.
У 2013 році соцслужби після анонімного дзвінка забрали дітей у батьків, які неналежно виконували батьківські обов’язки. У 14 років старший Любомир важив лише 17 кілограмів, його молодший брат не дотягував і до десяти. Вони не розмовляли, практично не ходили, а їли лише з пляшечки. У хаті панував безлад та антисанітарія, нікому непотрібні діти годинами лежали, тож не вміли ходити.
Батько хлопчиків потрапив на лаву підсудних, мати виявилася неосудною, її скерували на лікування у психіатричну клініку. За жахливе поводження з дітьми батька засудили до 2 років позбавлення волі.
Сьогодні діти живуть в інтернаті і за цей час у кожного свої досягнення. Старшому Любомирові скоро виповниться 17 років. Його форма ДЦП прогресує. Через те, що дитину так пізно знайшли, шансів на одужання практично жодних.
«Любомир – це вже запущений випадок. Реабілітація може трошки щось там покращити, але то вже запізно», – розповіла медсестра інтернату Лариса Козак.
Та хлопець набрав вагу, а також реагує на звуки. Любить дивитися телевізор та посміхається, коли няні його обіймають та гладять по щоці.
Інша ситуація із молодшим Юрчиком. Йому 8 років і він справжній непосида. Як тільки навчився ходити – його постійно тягне в мандри.
«Він, як тільки приїхав, мав два рефлекси – хапальний та смоктальний. А тепер він їсть з ложки і ми надіємося, що скоро він буде жувати і їсти сам. Вдень він вже проситься на горщик», – зазначила психолог Галина Смаргович.
Працівники інтернату переконані: хлопчик невдовзі зможе сам себе обслуговувати. А поки що він спілкується вигуками та вивчає світ. З ним працюють реабілітологи, і, можливо, він навіть зможе говорити простими реченнями.
Вихователі зізнаються, батько приходить до дітей, щоправда нечасто. Навіть один раз відвідала хлопців матір, втім Любомир та Юрко на них не реагують.