Адміністративна реформа, яку зараз з перемінним успіхом проводять в Україні, покликана покласти край надмірній роздробленості місцевого самоврядування. У випадку зі Львовом, вона дає цілком протилежні результати: населені пункти, яким запропоновано влитися у межі обласного центру, воліють зберегти самостійність. Принаймні, такі рішення уже прийняли дві з трьох місцевих рад.
Йдеться про два селища міського типу – Брюховичі та Рудно – та одне місто Винники. У кінці 50-х – на початку 60-х років минулого століття радянська адміністрація, збільшуючи територію Львова, підпорядкувала ці населені пункти львівським райадміністраціям обласного центру. На відміну від інших сіл та хуторів, які були просто приєднані до Львова і перетворились на частини міста, ці населені пункти зберегли самоврядування. Такий подвійний статус зберігся і донині.
Мешканці Брюховичів, Винників і Рудно є водночас громадянами Львова. На місцевих виборах вони обирають міського голову Львова та депутатів Львівської міськради. Вони користуються міськими закладами освіти і охорони здоров’я: дитсадки, школи і поліклініки працюють на території громад-супутників, а гроші отримують з міського бюджету Львова. Разом з тим мешканці цих трьох населених пунктів обирають свої місцеві ради і голів, які надають певні адміністративні послуги, стежать за благоустроєм і розпоряджаються земельними ресурсами.
Фактично, одна територія має двох господарів, які мусять якось ділити між собою повноваження та ресурси. З точки зору Львова таку ситуацію важко назвати справедливою: метрополія несе політичну відповідальність за стан своїх супутників, оплачує освіту, охорону здоров’я і задоволення культурних потреб, але не контролює розподілу ресурсів – насамперед, землі.
Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад» унеможливлює такий подвійний статус: «у складі об’єднаної територіальної громади не може існувати іншої територіальної громади, яка має свій представницький орган місцевого самоврядування».
Тож Винники, Брюховичі та Рудно мають визначатись: остаточно приєднуватись до Львова чи ставати цілком самостійними населеними пунктами. У перспективному плані адмінреформи на Львівщині передбачений перший варіант.
***
Що отримають громади супутників, якщо вирішать приєднатись до обласного центру? Насамперед – збережуть соціальну інфраструктуру (ті ж самі школи з поліклініками). Крім того, отримають доступ до міських інвестицій в інфраструктуру. Зрозуміло, що фінансові можливості Львова у галузі ремонту доріг чи будівництва нових об’єктів значно перевищують можливості Брюховичів чи Винників. Зрештою, збережеться «міський» тариф на проїзд у громадському транспорті.
З іншого боку, рішення об’єднатись зі Львовом не означає, що Брюховичі, Винники та Рудно цілком розчиняться в обласному центрі. Приєднані громади обиратимуть старосту. За законом, староста представляє інтереси громад у центрі, зокрема, входить у виконавчий комітет Львівської міськради.
Експерт із самоврядування, голова Центру громадянських ініціатив Віталій Загайний зауважує: жоден із районів Львова не має можливості обирати собі представника в Ратуші, тож з цієї точки зору мешканці приєднаних громад залишаються у привілейованому становищі.
Що ж натомість вони втрачають? Доступність (у прямому значенні) до місцевої влади. Якщо зараз місця, де надають адміністративні послуги, розташовані у межах пішої досяжності, то після реформи це зміниться. По довідки про місце реєстрації потрібно буде їхати у районний паспортний стіл. Люди, які займаються приватизацією земельних ділянок, також, мабуть, не оцінять переваг реформи, адже дозвіл на виготовлення документів і саму приватизацію доведеться отримувати у Львівській міській раді.
Не виключено, що мешканці кількох вулиць матимуть клопіт із перейменуванням. Наприклад, якщо Брюховичі приєднаються до Львова, в межах однієї громади буде дві вулиці Ясні, а якщо Винники – дві вулиці Крип’якевича. Які із них перейменовувати? Це питання залишається відкритим.
***
Інший вибір для громад-супутників – спробувати зберегти незалежність, відмовившись від співіснування з великим сусідом. В такому разі посполиті мешканці збережуть «владу біля дому», а місцеві ради – можливість приймати рішення. Але на місцеві бюджети впаде тягар у вигляді шкіл, поліклінік, дитячих садків та бібліотек. Гроші на зарплату та енергоносії новим незалежним громадам доведеться шукати у власній кишені.
Схоже, саме таким шляхом вирішили піти у Винниках та Рудному. Тамтешні місцеві ради уже прийняли ухвали зберегти свої населені пункти як «самостійні територіальні одиниці, спроможні на відповідальне та ефективне управління».
У коментарі ZAXID.NET селищний голова Рудного Ігор Форманчук пояснив це рішення тим, що у селищі є вся потрібна для цього інфраструктура: дитячий садок, школа та поліклініка. За його словами, бюджетна комісія дійшла висновку, що селищний бюджет цілком «потягне» утримання цих закладів. При цьому пан Форманчук сподівається на великі надходження з податку на нерухомість.
Натомість у Брюховичах не поспішають визначати долю своєї громади. Місцевий голова Олексій Процик певен, що самостійно селище не зможе утримувати закладів, які працюють тут. Як приклад, він наводить місцевий дитячий садок. До 2015 року дошкільний заклад був на балансі Брюховичів і «з’їдав» 60% селищного бюджету. А крім нього, тут є ще й середня школа, поліклініка, бібліотека і музична школа. З іншого боку, селищний голова Брюхович не уявляє, щоб місцеві депутати добровільно відмовились від влади, у першу чергу – від впливу на приватизацію земельних ділянок. Найімовірніше, приймати таке непросте рішення у Брюховичах буде вже нова селищна рада із новим головою.
Однак одного лиш рішення місцевої ради для здобуття містечкової незалежності не достатньо. Наприклад, селищу Рудно, яке вийшло із Залізничного району Львова, доведеться вирішувати у якому районі «прописатись», адже воно розташоване якраз на межі Яворівщини і Городоччини. А зміна меж районів – це вже виключне повноваження Верховної Ради України. Навряд чи у парламенті зважать на самостійницькі сподівання окремих селищних рад. Більш імовірним видається сценарій, за яким услід за добровільним з’явиться закон про примусове об’єднання громад.
Фото Ірини Мартин