Львівські хірурги Національного реабілітаційного центру «Незламні» відновлюють обличчя 59-річній вчительці з Лисичанська, яке понівечив уламок російської ракети. Коли вона побачила, наскільки сильно понівечене її лице, то спершу навіть жити не хотіла. Після першої успішної реконструктивної операції пацієнтка взяла участь у фотопроектах та готується до другого етапу відновлення.
Пацієнтку звати Олена Свєтлова. Вона – вчителька хімії, біології та основ здоров’я, вчила дітей у Лисичанську. 20 червня 2022 року вона вийшла у парк нарвати липи і потрапила під обстріл. Уламок російського снаряду влучив жінці просто в око, повідомили у Центрі.
Першу допомогу їй надавали українські військові медики і доставили у Дніпро, де вона була три тижні у комі. А згодом Олену відправили до Львова в центр «Незламні».
Уламок російського снаряду понівечив обличчя жінки настільки, що вона не могла дивитися на себе в дзеркало. Спершу навіть жити не хотіла. Не могла бачити себе такою – з діркою посеред обличчя. Ока та верхньої частини носа більше не було.
Спеціалісти Центру запевнили пацієнтку, що зроблять усе можливе для відновлення обличчя. Спершу хірурги відділення щелепно-лицевої хірургії відновили м’які тканини. Вони зробили Олені складну реконструктивну операцію. Аби закрити дірку, хірурги на цьому місці приживили клапоть із чола.
У центрі кажуть, що більше впевненості пацієнтці додала післяопераційна психологічна реабілітація. Раніше Олена не відчувала правої половини обличчя, а голова була затиснута, наче на ній був тугий шолом. Після психологічної реабілітації жінка краще відчуває своє обличчя та приймає себе нову. Вона навіть взяла участь у фотопроекті глянцевого журналу про жінок, чиї обличчя та тіла понівечила війна.
Нині Олена Свєтлова живе у Львові у модульному містечку для переселенців. Звідти дистанційно проводить уроки лисичанським учням, яких розкидало по всьому світові. Під час відеоуроків камера вчительки вимкнена. Увімкнути камеру Олена збирається після другої реконструктивної операції.
Під час другого етапу реконструкції обличчя хірурги мають відновити кістковий дефект – кістки спинки носа та підочної ділянки. Буде це штучний протез чи хрящ з власного ребра Олени, хірруги ще не вирішили. Наразі радяться із закордонними колегами.
«Думаємо, як естетику відновити. Тому що дефект, дірку, ми закрили, а тепер будемо красу наводити. Після пані Олени до нас уже поступали і складніші пацієнти з більшими дефектами. Через війну ми змушені швидко розвивати реконструктивну хірургію», – твердить завідувач відділення щелепно-лицьової хірургії Центру Олег Ковтуняк.
Учителька з Лисичанська понад усе мріє після деокупації повернутися в рідне місто і провести урок у своїй школі.