Нещодавно у Львові створили відділ Української федерації середньовічного бою. Зараз сучасні лицарі готуються до національного турніру, а наступного року дехто з них виступить на чемпіонаті світу.
Середньовічний бій — офіційно визнаний вид спорту. Тут є свої правила, розряди і змагання. Відбуваються навіть чемпіонати світу, які вражають видовищами. І збірна України уже здобувала найпрестижніші нагороди на міжнародній арені, зокрема титул чемпіона світу.
Представник клубу «Айна Бера Львів» Микола Макогін каже: «Насправді, це унікальний вид спорту. Тому що далеко не в кожному виді спорту одну людину може бити декілька, ще й одночасно і металевими палками. Ми б’ємося різною зброєю. В масових номінаціях — в основному сокирами, мечами і алебардами».
Під час бою лицарі мають на собі до 30 кілограмів обладунків. А турніри відбувають здебільшого у теплу пору, тож доводиться боротися ще й зі спекою. Микола показує шолом: «Він важить близько 9 кг. На кольчузі, яка закриває лице, кожне кільце є заклепаним. Всередині шолома наварені металеві прути, які дають додатковий захист».
Обладунки намагаються виготовляти близькими до автентики. Інформацію черпають, зокрема, з історичних гравюр. Бій хоча й середньовічний, але сучасні прийоми дозволяють використовувати. Микола каже: «Доволі ефективними є удари щитом. Також можна використовувати кулак. Коли ми б’ємося, застосовуємо комбінації ударів з рук і з ніг, з прийомів боротьби».
Для участі у боях потрібна потужна фізична підготовка. Тренуються лицарі у полегшених обладунках. Під час поєдинків учасникам заборонено наносити удари під коліна, у зони паху та шиї. Суперника можна бити, кидати, боротися з ним. Головне — змусити опонента стати на три точки опори.
Спортсмен Олег Цвігун розповідає: «Якось я прийшов на Ярмарок спорту у Львові, і мене дуже зацікавили люди в обладунках і з мечами. Мені дуже цікаво стало: що ж це таке. Я підійшов, запитав — вони кажуть: приходь на тренування. Я прийшов перший раз, другий. І це дуже затягнуло. Це дуже крутий спорт».
Середньовічний бій — це спорт, подорожі та історія. Адже ті, хто ним займаються, не лише міряються силами із супротивниками, а й беруть участь у фестивалях та реконструкціях, намагаються відтворити дух різних епох. Ірина Левицька, яка шиє історичний одяг, говорить: «Ми шукаємо різні цікаві матеріали, по них шиємо собі плаття. Дізнаємося, які взагалі структури тих тканин. Загалом по максимуму намагаємось бути автентичними».
Уже в грудні львів’яни випробують свої сили на турнірі національній арені. А наступного року двоє львів’ян у складі збірної України виступлять на світовій першості.