Будемо сподіватися на кращий варіант розвитку подій.
Поганий сценарій нашого розвитку, що не приводить до створення громадянського суспільства, виявився тривким. Нехай для нас і за нас усе робить ХТОСЬ, наприклад політичні партії. Люди не об’єднуються у громади, не зацікавлені мати своїх персональних представників у владі. Тому не голосували за мажоритарників як за своїх представників, а лише як за членів тих же партій.
Хоча ці вибори для покращення реального життя людей значно важливіші від парламентських чи президентських, у них взяло участь менше 50% виборців. Люди втомилися і збайдужіли. Втомилися від 182 партій. Обурюються, чому це вони не можуть об’єднатися? Ніби об’єднання маргіналів із трупами може витворити щось варте уваги.
Партія Регіонів набрала досить низький відсоток голосів. У порівнянні із відсотком чиновників, начальників, бізнесменів та інших колабораціоністів, готових іти на вибори під її прапором. Люди (виборці) тримаються гідно, хоча наша «еліта» вже давно повзає на колінах.
Оперативні, достовірні і найважливіші новини тут Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google ДодатиВже виросло перше покоління в умовах свободи і незалежності, але можливо, що більшість молодих, самостійних, активних попросту не пішли голосувати. Основна маса населення пасивна, чується непевно і тому легко піддалася штучно навіяному перелякові. Старше, перелякане ще у радянські часи покоління далі шукає, хто би то їх захистив і все для них зробив. Розчарувалися у пошуках «доброго царя», то тепер шукають панацею у вигляді «твердої руки». Трамвайні розмови інфантильних галичан про тугу за «німцем із нагайкою» неочікувано матеріалізувалися в результатах виборів.
Європа і Америка послали нас подалі - в обійми Москви, тому люди шукають захисту від такої перспективи. Наприклад, у встановленні українського авторитарного режиму принаймні на місцевому рівні.
Заяви деяких «свободівців» про негайне зняття новообраного мера і круту зміну розвитку Львова з «відкритого для світу» на заповідник для українства не варто вважати стратегічною програмою. Це звичайна бравада у стані ейфорії після перемоги. Може так і думають рядові, примітивно мислячі партійці, але офіційно декларувати політику партії мають право лише лідери. А вони, на щастя, є далеко не дурними людьми.
На думку політолога Фесенка загрозу для євроінтеграції України несе не партія Регіонів, а «Свобода». Можливо він мав на увазі ксенофобські заяви, нетолерантність до секс-меншин та інше. Але чи не важливіше сьогодні зберегти українську ідентичність, аніж прагнути ефемерної інтеграції туди, де нас не хочуть?
Лише питання у тому, якими методами цю ідентичність зберігати і утверджувати.
Варто звернути увагу і на позитивні моменти. Зокрема у міськраду не потрапили більшість затятих корупціонерів, котрі здавалося вже поприростали за дві-три каденції до своїх депутатських крісел. Адже не забуваймо, що у 2002 році у міськраді огидний сценарій платного голосування (за прикладом Верховної Ради) запровадили власне представники «патріотичних» партій, національно свідомі і щирі галичани. Вічна їм пам’ять.
Влада, а з нею і відповідальність за стан справ звалилася на «Свободу» досить неочікувано. Вони хотіли мати велику фракцію, щоби псувати всім кров, а отримали абсолютну більшість. Коли юнак раптово стає самостійним, то може наробити дурниць, а може і прискорено подорослішати. Будемо сподіватися на кращий варіант розвитку подій.