Спеціалісти львівської лікарні св. Пантелеймона спільно з американським ортопедом Крейгом Сільвертоном замінили кульшові суглоби 62-річній Антоніні Іванець із Львівщини. Пацієнтка від народження жила з патологією кульшових суглобів і лише зараз наважилася на операцію. Без неї вона була б прикутою до ліжка.
Проблема із суглобами в пацієнтки є вродженою. Вона народилася із вивихом стегна кульшового суглоба лівої ноги. У рік рідні помітили, що дитина кульгає і звернулися до лікарів. Доньці наклали гіпс аж на півтора року. Це допомогло та у 9 років вроджена вада почала прогресувати, ліва нога відставала у рості. Згодом захворювання вразило і правий суглоб, повідомили у лікарні.
«У мене виявили анатомічне вкорочення в обох суглобах, що значно впливало на ходу. Час від часу, коли мій стан погіршувався, я проходила консервативне лікування: гіпси, коригуючі пов'язки. Але на операцію не погоджувалася. Та останній рік я майже не могла ходити і звернулася до спеціалістів лікарні св. Пантелеймона. У мене діагностували ускладнений двобічний диспластичний коксартроз VI стадії», – розповіла пацієнтка.
Допомогти жінці могло лише тотальне ендопротезування обох суглобів, що з’єднують таз і стегнові кістки. Хірургічна допомога пацієнтці складалася з двох втручань із інтервалом в кілька місяців, яку ортопеди-травматологи розробили спільно із американським провідним ортопедом та військовим хірургом Крейгом Сільвертоном. Іноземний спеціаліст був здиврований, що жінка так пізно наважилася на таке необхідне їй радикальне лікування.
Спершу спеціалісти вирішили провести тотальне ендопротезування правого кульшового суглоба. Під час операції стан власного суглоба жінки лікарів приголомшив.
«Головки стегнової кістки вже не було. Вона була настільки деформована, що було дуже важко орієнтуватись по анатомії. Було багато кісткових розростань. В суглобі були вільні кісткові утвори, які виникли внаслідок тривалого хронічного процесу»,– каже завідувач відділення ортопедії та травматології Василь Рокита.
Перша операція зі складного ендопротезування минула успішно. Через чотири місяці лікарі замінили суглоб вже на лівій нозі. Такий інтервал між операціями був необхідний, аби пацієнтка не була лежачою в післяопераційний період і могла пересуватися за допомогою ходунців. Друга операція також пройшла добре.
Зараз з пацієнткою працює фізичний терапевт. Жінка вірить, що після реабілітації, у свої 62 роки, зможе нарешті повноцінно ходити.