Львівський Палац мистецтв представить ретроспективу, присвячену 120-річному ювілею класика українського кіно Олександра Довженка.
Протягом вересня-жовтня глядачі матимуть змогу побачити найвідоміші фільми видатного режисера, зокрема «Ягідку кохання» (1926) – режисерський дебют Довженка, перший звуковий фільм режисера «Іван» (1932), «Звенигору» (1927), яка є своєрідною відповіддю автора на сміливі експерименти тогочасного європейського кінематографу та інші славетні картини, багато з яких, зокрема «Земля» (1930), увійшли до золотого фонду світового кіно. «Землю» режисер зняв разом з видатним вітчизняним оператором Данилом Демуцьким.
Отже, 23 вересня «Ягідка кохання». Перша режисерська робота Олександра Довженка. Розповідає про незаконнороджене немовля, якого вперто хоче позбутися його «творець» перукар Жан Ковбасюк. Йому це вдається, але коли він дізнається, що мати дитини у народному суді спромоглась здобути аліменти, обіцяє бути гарним батьком. Все, що йому залишається — знайти дитину, якої він тільки-но з великими труднощами позбувся. Фільм густо насичений карколомними трюками, комедійними ситуаціями та гонками. «Головним клоуном» фільму є Дмитро Капка, «Ягідку кохання» Довженко не вважатиме своїм творчим доробком.
23 вересня «Сумка дипкур’єра». Сумку радянського дипкур'єра, викрадену англійськими шпигунами, відбирають моряки корабля. Під впливом німецької кінематографічної школи він наповнює фільм штампами, запозиченими з німецьких детективів: бійки в купе міжнародного експресу та на сходинках поїзду, бійки на палубі корабля, погоні за пароплавом на моторному човні тощо. Тут же Довженко єдиний раз за всю кар'єру з'являється у ролі кочегара. Сам Довженко назвав цей фільм «жалюгідною пробою пера».
24 вересня «Земля». Цей гімн праці на землі, хліборобству та людині, яка працює на землі, є частиною космічного ритму буття. Довженко першим у світовому кіно виразив світогляд, якісно відмінний від досі зображуваного. Це світогляд нації хліборобської, в якої спокійна гідність зумовлена її способом життя. Середовище і люди — єдине і нероздільне, а їхній спосіб життя є споконвічним, світогляд непохитним. Символіка Довженка була тісно пов’язана з образністю народної поезії. Критики Павло Бляхін, Хрисанф Херсонський та особливо Дем’ян Бєдний звинуватили Довженка у нехтуванні висвітленням класової боротьби, пантеїзмі та біологізмі, у захисті куркулів та оспівуванні журби за минулим. Довженко з подивом дізнався, що фільм має грандіозний успіх у Європі, у той час як його заборонено в Україні.
7 жовтня «Арсенал». У 1925 році на Одеській кіностудії Лесем Курбасом був поставлений фільм «Арсенальці». Через два роки О. Довженко створив свій фільм на ту ж тему. Серед усіх картин режисера він—найбагатший на кінематографічні знахідки: пряме авторське втручання у події, провокація глядача, психологічні паузи. Такою ж знахідкою була й праця з запрошеними неакторами. Режисер спілкується особисто з кожним, він провокує і робить так, що неактор забуває про камеру, і не грає, а діє.
8 жовтня «Звенигора». Сюжет фільму охоплює дві тисячі років буття і розповідає про багато етапів історії України. Ці етапи, викладені у 12-ти епізодах, об'єднані однією постаттю діда.
22 жовтня «Іван». Мовою поетичного кінематографа О.Довженко розповідає про процес перебудови свідомості сільського парубка завдяки індустріалізації.