Свою екохату львівський художник Тарас Бенях взявся укладати рік тому на хуторі поблизу Олеського замку. Тюковані стіни запозичив у голландців. Щось схоже, каже художник, роблять й американці та німці. Чоловік солому вкладає, а пізніше стриже, як овечок.
До роботи художник запрошує добрих друзів. Певен, вони зведуть стіни теплими, та й миші в них не заведуться. «Хіба що хороші миші. Взагалі-то для роботи беру навмисно житню солому. А в житній соломі миші не заводяться», – пояснює він.
В наших краях житньої соломи немає, тож довелося TIRом везти з Луцька. А щоб покрити глиною хату зовні на допомогу Тарасу охоче зголошуються місцеві і приїжджі дітлахи. Малюки вимішують глину ногами.
Зводити каркас хати свого часу прибули майстри з самої Криворівні, що на Гуцульщині.
«Кропили свяченою водичкою, копієчку зарубували в кожен кут. Стали, помолилися гарно і почалася будова», – пригадав Тарас Бенях.
Все за традиціями предків. Навіть, коли майстри йшли попоїсти, не залишали «зарубленною» сокиру – вона теж мала «відпочивати».
У «солом’яній» хаті Тарас гоститиме всіх – і художників, і тих, хто дотичний до мистецтва. Для цього зведе у хаті камін та сільську піч.