У львівській галереї «IconArt» художник Олександр Бриндіков представив першу персональну експозицію ікон, створену в найстарішій графічній техніці – гравюра на дереві.
Дерев’яним кліше з фарбою Сашко за допомогою пресу робить відбиток на давньому домотканому полотні. Таке народне мистецтво виникло наприкінці XVI століття й існувало до XIX сторіччя.
«Якщо колись в місті була якась чудотворна ікона, і люди приїжджали на ярмарок, то хотіли звідти щось привезти додому. От дереворитом робили такі штучки, відбитки тої ікони, як тепер календарики. Я, відповідно, звідти собі взяв ту техніку – зробив копію Львівської Богородиці. Ті відбитки колись були дешеві, бо то був папір. І їх люди привозили додому, розвішували на стіни, клеїли», – розповів митець Олександр Бриндіков.
Оскільки в Косівському інституті декоративного й ужиткового мистецтва Сашко вивчав художній розпис, а в нашій Академії мистецтв – монументальний живопис, то дереворит осилив самотужки. І володіє технікою чотири роки. Та це – його перша персональна виставка.
«Спочатку Сашко робить рисунок, пізніше рисунок потрібно перенести в дзеркальний вигляд, пізніше перенести на дошку, вирізати, і вже пізніше з цього друкується оригінал. Оскільки це графіка, воно друкується задом наперед. І тому все потрібно зробити у зворотному порядку: букви, написи, жести рук, які мають свою символіку», – поділився спостереженнями друг Олександра Бриндікова, митець Остап Лозинський.
Оздобив Сашко свої ікони вибійкою. Нею колись народ декорував скатертини, фіранки чи навіть одяг. Тепер і митець друкує з дружиною вибійку на одязі, однак сучасну.