Львів’янин Микола Ступінський презентував першу персональну виставку в галереї «Veles».
На роботах досі невідомого Львову художника Миколи Ступінського тепер вчаться навіть його викладачі. Хоча малим Микола мріяв стати спортсменом, вправлятися в легкій атлетиці – та любов до малювання перемогла. Йому важлива людина, з її внутрішнім переживанням, тому часто відтворює ці образи зі своїх же світлин.
«Маю, до прикладу, роботу "Діти джазу". Тут – трійко африканських дітей, змальованих зі старої світлини. Самому дуже подобається джазова музика. Правда, не скажу, що під джаз малюю – більше малюю під класику. Вона мене гармонізує, як, наприклад, Бетховен», – уточнив Микола Ступінський.
А ще Моцарт, Паганіні і нові імена, що таки надихають. Натомість джаз митець слухає на завершення роботи, коли можна розслабитися. Палітра Миколи – не така, як в інших – лише олівці: твердіші відтворюють напівтіні, м’які – глибину.
«Малюю архітектуру міста, наших музикантів, приїжджих. Маю портрет хлопчини, який приїхав з Ірану. Його ще можна на вулицях Львова зустріти. В нього дуже специфічна музика – не знаю, з якого внутрішнього нутра він її дістає. Мілод його звати», – додав художник.
Вдається Миколі написати твір з першої спроби. Особливо вдаються портрети: співака Віктора Морозова, перекладача Острозької Біблії Рафаїла Турконяка, історика Ярослава Грицака, а ще – польського письменника Януша Вишневського.
Микола вчився творити в Оксани Роюк-Багринівської та Миколи Крицького, ще у Львівському коледжі прикладного та декоративного мистецтва імені Труша. А в Академії мистецтв – у Миколи Андрущенка. І до цих знань додав свою філософію.
«Маю роботи під назвою «В поті чола». Відтворюю людей, що працюють на землі. Поле – як образ душі людини, яку теж потрібно зорати, обробити, засіяти зерном, щоб далі вона дала якісь плоди», – уточнив митець.
За взірців Миколі – Рембрандт та Леонардо Да Вінчі. Тому й олійний живопис любить. У планах – відтворити рисунки в олії, у півтораметрових монументальних творах.