Львівський митець Адріан Гелитович до обіду творить у своїй майстерні, а по обіді вчить живопису дітей у львівській художній школі імені Новаківського. І так вже понад тридцять років. І не втомлюється, попри те, що шульга. Ще й підтримує руку рукою, бо з дитинства мав клопоти з ними, точності бракувало.
«Я можу довго працювати, підтримуючи руки. Мені це абсолютно не важко. Я навіть про це не думаю. Зрештою, в художній школі також є різні діти. Є й такі, що мають проблеми і з руками. Я їх вчу і абсолютно розумію», – зізнався митець Адріан Гелитович.
Художником чоловік мріяв стати змалечку, тому й навчався в теперішній Львівській академії мистецтв, щоправда тоді на ткацтві. А вже його дід – знаний композитор Микола Колесса – розповідав внукові про митців. Водив до майстерні Романа Сельського. А згодом запізнав Адріан і Карла Звіринського, дядька своєї дружини.
«Маю цикли «Майдан», присвячений Революції гідності, «Місто», «Гуцульщина», «Бойківщина», цілий цикл під назвою «Джаз». Це 2007 - 2010 роки. Люблю музику. Відкрив тоді для себе джаз. І просто не міг не передати його на полотні, на картоні,» – зізнався митець.
Його мистецтво мандрує від реалізму до абстракції. І ніколи не зосереджене на моді чи комерції. Художник каже, що творить свій світ, але для людей. Бо мріє, щоб всі навколо були щасливі. Цим керувався і наприкінці вісімдесятих, коли з товариством «Шлях андеграунд», до якого входили і Влодко Кауфман, і Юрій Кох, пропагували українське мистецтво. Цим керується і зараз.