Веслувальник Тарас Кузик, який завоював ліцензію на Юнацьку Олімпіаду, зараз всі сили віддає підготовці. Із грудня він майже не буває вдома, бо налягає на весла на зборах і стартах.
Вперше хлопець вийшов на воду у 8-річному віці. На початку йому все вдавалося. Та потім обсіли страхи. Тарас згадує: «Боявся напитися води і втопитися. Такі думки дурні лізли в голову. Рік під берегом сидів, дуже боявся відплисти навіть на метр».
Але бажання перемагати таки змусило Тараса знову взятися за весло. Тепер не буває такого чемпіонату України, з якого він повертається без нагород. Майже завжди – це «золоті» медалі.
А нещодавно на кваліфікаційному турнірі в Барселоні атлет поборовся за олімпійську ліцензію. Тренер Олег Тимчій розповідає: «Для популяризації виду спорту зробили "вісімку". Тобто стартують по два учасникт на час. І фактично, якщо подивитися зверху, вони малюють таку «вісіміку». Тобто ти не бачиш, чи суперник збоку, чи він зблизька. І друга дисципліна – це був слалом із проходженням різних перешкод».
Хоча львівський спортсмен робив ставку на спринт, та кращий результат показав у слаломі. Він гарантував собі 5-те місце у загальносвітовому рейтингу та друге – у європейському. Тарас каже: «Там конкуренція дуже сильна була. Але я налаштувався і думаю: якщо гарно не проїду, то все, до побачення».
Відтак Кузик став володарем перепустки на Юнацькі Олімпійські ігри, які відбудуться в жовтні в Буенос-Айресі. Олег Тимчій говорить: «Тарас ходить зараз в такому ореолі слави. Всі вітають, розпитують. Але ми стараємося з тим боротися. Кажемо: тобі хтось дав цукерочку – ти не їж, а сховай в кишеню. Бо якщо дуже багато тих цукерочок наїшся, тебе просто знудить перед стартом».
Після вдалого виступу в Іспанії на Тараса знову чекали будні спортсмена. Веслувальник зізнається: «Дуже часто в роз'їздах, сумую за рідними. Набридає трохи там сидіти. Там одноманіття: поспав, потренувався, поїв і знову той самий день».
Тож великий шмат роботи тренерський штаб присвячує психологічній підготовці. Олег Тимчій розповідає: «Я прошу Тараса, щоб він щодня хоч на 20 хвилин збирався з думками. Думав: чого ти хочеш, де ти себе бачиш через 3 роки, через 5 років. Чи ти хочеш бути прикладом, комусь допомогти, щось залишити після себе».
Зараз веслувальник їде на медогляд в Київ, а тоді – на збори в Горішні Плавні. Тарас каже: «Думаю весь час про цю Олімпіаду, вона мене мотивує. Бачу себе на першому місці п'єдесталу».