У Гарнізонному храмі Львова, у п'ятницю, 23 серпня, попрощалися з 60-річним військовим з Маріуполя Ігорем Дубиком, який загинув у жовтні 2023 року. Захисника поховали на Марсовому полі.
Зазначимо, що Ігор Дубик закінчив Приазовський державний технічний університет. У Львівській міській раді розповіли, що після цього він започаткував власну справу й виготовляв меблі. Ігор Дубик займався вільною боротьбою, футболом та шахами, зібрав вдома велику бібліотеку. Крім цього, він захоплювався нумізматикою, садівництвом, займався бджільництвом.
Із 2014 року Ігор Дубик пішов добровольцем захищати країну й приєднався до полку «Азов». Він також був головою ГО «Патріот» та одним із засновників ГО «Маріупольська Дружина». З початку повномасштабного вторгнення Ігор Дубик вступив до місцевої територіальної оборони та обороняв Маріуполь. Військовий з важкими пораненнями опинився в госпіталі на території заводу «Азовсталь». Згодом він потрапив в полон й був ув'язненим в Оленівці та на території Росії.
Фото ZAXID.NET
До України Ігор Дубик повернувся після 200 днів полону. Військовий три місяці перебував на реабілітації й повернувся до війська. Він захищав країну у лавах 109-ї окремої бригади ТрО регіонального управління «Схід». Ігор Дубик загинув 11 жовтня 2023 року. У нього залишилися дружина, діти та онуки.
Дружина Ігоря Дубика Оксана три тижні провела в оточеному Маріуполі. У березні 2022 року разом з батьком евакуювалася до Львова. Влітку жінка разом з подругами-переселенками відкрила квіткову крамницю «Азалія» на Городоцькій, 84. Оксана Дубик розповідала, що розпочала власну справу заради чоловіка.
Додамо, що 23 серпня у Львові попрощалися ще з двома захисниками. Йдеться про 36-річного Богдана Обоїста з Винників, який у складі 125-ї бригади ТрО займався евакуацією поранених. У нього залишилися батьки, дружина, двоє доньок та брат. Також місто попрощалося з 36-річним львів'янином Олегом Процайлом. Він захищав країну у лавах 3-го прикордонного загону імені Героя України Євгенія Пікуса. Чоловік мав нагороду від головнокомандувача ЗСУ – «Золотий хрест». У Олега Процайла залишилися батьки та сестра.