Львів’янин Віктор Гладкий завоював «золото» на світовій першості з паверліфтингу серед юніорів. У присіданні він підкорив 312,5 кг, у жимі – 240 кг, а в становій тязі – 287,5 кг. У підсумку українець зібрав цілу колекцію малих нагород і став найкращим за сумою трьох вправ у своїй ваговій категорії – до 83 кг.
В основі звичного раціону володаря «золота» світу – білки та вуглеводи. Із надміром ваги у Віктора проблем не буває. Тож перед змаганнями зганяти кілограми та жорстко обмежувати себе не доводиться. Дівчина спортсмена Марічка розповідає: «Обов’язково в нашому раціоні є м’ясо, каші різноманітні. Як додаток є торти, шоколадки, море цукерок. Таке він дуже сильно любить. Тому для нього завжди готую омлети, м’ясні страви».
Атлет каже: «Підтримка рідних дуже важлива для мене. Ти ніби будуєш стіну, а вони тобі допомагають, подають цеглинки».
Коли на першому курсі Університету фізкультури Віктор переступив поріг залу, то великих спортивних амбіцій не мав. Але тренерка Марія Розторгуй відразу помітила потенціал хлопця. І запевнила, що він стане майстром спорту міжнародного класу. «Я собі тоді сміявся. Думав, що тренерка таке каже», – згадує хлопець.
Усе змінив чемпіонат світу серед юнаків, де наш герой потрапив у призову трійку. Марія Розторгуй зазначає: «Напевно, після цього в нього загорілося якесь таке бажання, як я називаю «зірочка». Якщо Віктору щось потрібно, він бачить якусь перспективу, то викладеться і зробить все на 100 %».
Віктор цілеспрямований настільки, що минулого року став чемпіоном Європи... із поламаною ногою. Травму отримав після першого ж підходу стартової вправи. Розповідає: «У мене просто з’їхала нога, я впав разом зі штангою, аж хрускіт на весь зал пішов. Я спочатку не зрозумів, що ногу зламав. Думав, що вилетів суглоб, і я його вставлю на місці під адреналіном або порвались зв’язки, бо нога просто вивернулась в інший бік».
Але спортсмен не мав наміру зупиняти виступ. Адже на горизонті було звання майстра спорту міжнародного класу, а за плечима – виснажливі тренування, зусилля тренера, підтримка батьків. Хлопець зізнається: «Я думаю: та ну, не може таке бути, я не можу всіх так підставити. І чую голос тренера збірної, який кричить: давай, Вітьок, в нас дуже мало часу. Я бігом заходжу на поміст і далі виступаю на адреналіні».
Тож цьогоріч на чемпіонат світу в Канаду львів’янин летів із однією метою: стати володарем «золота» у триборстві. Головним конкурентом був спортсмен зі Швеції. Віктор розказує: «Тренери збірної дуже грамотно все розрахували. В останньому підході вага моєї станової тяги була на 2,5 кг більшою за персональний рекорд шведа. Я зробив цей підхід, а суперник не впорався. Ми стояли за кулісами і просто молилися перед монітором, щоб він не потягнув цю вагу. Чесно, я ще ніколи в житті так не молився, як тоді».
Українець зібрав цілу колекцію малих нагород і став найкращим за сумою трьох вправ у своїй ваговій категорії – до 83 кг. Тренерка каже: «Важко передати мої відчуття. Але, напевно, їх чули всі мої сусіди. Віктор почав виступати в другій ночі, і ми всією сім’єю вболівали. Відчуваю надзвичайну гордість за нього».
А вже у жовтні Віктор поїде підтверджувати чемпіонський статус на континентальній першості.