Валерій Шипунов за двадцять чотири години подолав майже двісті кілометрів. Встановлювати рекорд чоловік вирішив заради своєї мрії. Він хоче у квітні наступного року взяти участь у міжнародному марафоні за Полярним колом. За це право Валерій бореться із тисячами атлетів з усього світу. Тож у такий спосіб вирішив вразити журі.
Напередодні ультразабігу Валерій спаковує у ранець усе найпотрібніше. Тут ліхтарик, рятівне покривало, спеціальні напої і їжа, та змінний одяг.
«Планую взяти дві пари кросівок. Після перших ста кілометрів поміняти пару на одні трошки більшого розміру, бо під час такого бігу нога теж збільшується. Фіксувати дистанцію я планую на спортивний годинник», – розповідає Валерій Шипунов напередодні забігу.
За 24 години Валерій хоче пробігти 200 кілометрів. Щоб вразити полярне журі і потрапити у міжнародну команду учасників експедиції в Арктику. Технічний директор ІТ-компанії професійним бігом захопився лише три роки тому.
«Це було пов’язано з підготовкою львівського напівмарафону і, готуючись до нього протягом 2 чи 3 місяців, я втягнувся. 200 км я ще ніколи не долав, тому це нове випробування для мене. Але минулого року я, наприклад, пробіг з Івано-Франківська до Львова – це 138 км. Я приблизно уявляю чого чекати», – каже Валерій.
Були змагання на Чорногірському хребті, марафони в Австрії, Італії, Іспанії та Румунії. Для 29-річного Валерія – це вже стало біговим туризмом. Його захоплення поділяє матір. Готуючи смаколики, розповідає, й сама долучиться до забігу.
«Кожна ця ідея – це можливість росту. Взагалі –це мабуть притаманна риса для нашої родини, постійно намагатися розширити межі своїх можливостей», – ділиться матір Валерія Галина Шипунова.
Для свого марафону Валерій обрав Стрийський парк. Коло у п’ять кілометрів має пробігти сорок разів. Шлях ускладнює погода – спершу дощ, потім сніг. Та на п’ятнадцятій годині бігу спортсмен почуває себе добре. Адже поруч підтримують найрідніші дружина та діти.
«Я дуже радий, що мені не стає гірше, як я себе почав відчувати десь там на 60 км я себе приблизно і так почуваю», – у бігу розповідає чоловік.
«Я вже трохи побігала. Я дуже рада, що тато робить те, що він хоче і що він ще не здався», – додала донька Валерія Меланка.
Згуртував довкола своєї мрії друзів та львів’ян, які дізнались про марафон.
«Встали рано, сніг падає, холодно. Пробігли своїх 10 км. Траса була чудова все по рівному», – поділилась львів’янка Марія.
За час марафону чоловік робив кілька зупинок, щоби підкріпитись, переодягнутися і зробити масаж м’язів. Близько півночі Валерій йде на останні кілометри. Із задуманих 200 кілометрів, чоловік пробіг 180. Фінішував трохи за північ.
Результатом дуже задоволений. Найбільше тішиться, що у такий спосіб зумів згуртувати людей. «Ми майже влаштували одну людину на роботу до іншої протягом власне пробіжки. Скільки пар познайомились, до речі! І я не пам’ятаю, чи була хоч одна людина, яка б не поставила свого особистого рекорду. Для мене це – якась магія. Я навіть не відчуваю якоїсь втоми», – додає він.
Із тисяч претендентів до полярної експедиції потрапить лише двадцятеро відчайдухів. Половину з них обере журі, іншу – вболівальники. Проголосувати за Валерія на сайті можна до 14 грудня.