Іноді навіть одна лінія гелевою ручкою у Лесі Квик може передати цілий життєвий сюжет ― глибокий, легкий і веселий водночас. У львівській кав’ярні-галереї «Світ кави» жінка влаштувала виставку з графіки та живопису під назвою «Старі зими, минулі весни, далекі літа, колись осені».
Жінка тулиться до кота – це лаконічна ілюстрація, як зігрітися взимку. Поруч ― інша графічна робота «Будинки, що з’їдають сонце», бо часто в міських клопотах не бачимо краси природи.
Леся Квик любила малювати ще малою. На кастрюлях, стінах і навіть власних колінах.
«Дістала так від мами. Ми так вибралися... То єдиний момент, коли мене так насварили! Але то не заважає мені продовжувати малювати і не заважало й тоді. Я кульковою ручкою обписала собі всі ноги, сидячи на горщику», ― поділилася спогадами художниця Леся Квик.
Колін так і не віддраяли. Леся пригадує, довелося тоді в спеку йти у гості в біленьких колготках. А згодом розвивати свій талант дівчина пішла до Львівського коледжу імені Труша, щоправда, вивчала кераміку. Цієї лаконічності в творчості навчив її художник-викладач Тарас Драган.
«Був супер-пупер Драган Тарас Миколайович, який казав: «Відбір, відбір, роби відбір! Бо одна лінія дасть тобі той імпульс і що ти намалюєш, то хтось прочитає» . І відповідно, як з часом древнієш, то вже хочеш просто шнурочок лише намалювати», ―- пожартувала Леся Квик.
Далі була Львівська академія мистецтв. А вже наприкінці 1980-их жінка стартує з персональними виставками не лише в Україні, а й Польщі та Німеччині. Зараз її роботи придбали Галерея мистецтв, Нацмузей, приватні колекціонери.
Каже, малювала б завжди, особливо, коли поруч стільки героїв сюжетів: «Наші цьоці з тими торбами дуже мене надихають. Ті такі дядьки невідомої статті.. Я дуже люблю таке. Особливо, як людина їсть ― це дуже гарний показник. В маршрутках люди... Їх я люблю більше знимкувати. Така тупість у них проглядається… Чи то через дискомфорт, чи через бруд в транспорті..Але загалом в нас все одно все файно!».
Леся Квик ілюструє книжки та верстає їх. У її доробку і два гран-прі Форуму видавців як дизайнера книжки-переможця. Це альбом Соломії Крушельницької і книжка Андрія Содомори. А попереду, зізналася, ― нові звершення: «Я тепер знайшла цілу гору портретів. І обов’язково на другий рік зроблю виставку своїх колег. Я їх малювала впродовж життя ― такі всі класні! Я так тішуся! Графічні портрети. Може, в «Дзизі» ми домовимося і зробимо».