Нещодавно у Львові завершили будівництво Інформаційного центру біля Меморіалу пам'яті Героїв Небесної Сотні. Офіційно споруду ще не здали в експлуатацію. Проте наразі він частково працює – відчинена частина, де є музей та кімната охоронця. Із часу появи цього центру у Львові не вщухають розмови щодо його доцільності, а тим паче під час війни.
Про вартість проєкту, його функції, а також символічне для нашого сьогодення «не на часі» говоримо із львівським архітектором Андрієм Лесюком, який з командою Guess Line Architects спочатку зробили для Львова Меморіал пам'яті Героїв Небесної Сотні, а згодом і сам інформаційний центр.
Чи часто Вам як архітектору доводиться починати нові проекти під тезу «не на часі»?
Життя чітко нам показало: всі закиди, які починалися із «не на часі», стали дуже на часі. Це я і про важливість вивчення української мови, культури і нашої історії, які сьогодні, як ніколи, треба знати. Бо росіяни почали знищувати українців не у 2022-му чи у 2014-му роках, а на кілька століть раніше. А нам все було не на часі це усвідомити.
Коли ми з командою тільки-но починали роботу над Меморіалом, нам також закидали «не на часі». Відтоді минуло кілька років. І що ми бачимо зараз? Львів отримав перший і досі єдиний такого масштабу простір Гідності в Україні. Виконаний, це не лише моя думка, з гідністю до вшанування наших Героїв. Це місце, яке, окрім всього, притягує людей і спонукає до роздумів.
Ми від початку прагнули створити пам'ятник без пам'ятника. Місце, яке просто житиме, а з ним тут житиме і пам’ять про Героїв. Тому дуже важливо, щоб саме на таких просторах були вкраплені цілі розділи нашої великої історії. Власне саме тому за проєктом тут і передбачено міст-музей, який би не просто з'єднував цей Меморіал зі сквером «На валах». А й мав суто просвітницьку функцію. Зрештою, цього вимагають і самі відвідувачі цього простору.
Та оскільки будівництво мосту відклали (сподіваюся, тимчасово), назріла потреба в появі більшої інформації про події Революції Гідності. Почастішали екскурсії для дорослих та учнів. Все це переросло в необхідність створення інформаційного центру.
Пригадується, на місці інформаційного центру була будка охоронця та біотуалет?
Коли відкрили Меморіал Небесної Сотні, вночі та й не лише деякі молоді люди розпивали там алкоголь, м'яко кажучи, поводилися не дуже гідно. Почастішали випадки вандалізму. Тому біля Меморіалу спочатку встановили звичайний модульний пост з пластиковими вікнами для охоронця. А оскільки охоронець не мав права відходити далеко від свого посту, біля нього стояв біотуалет – річ потрібна, але все це разом виглядало не дуже естетично у такому просторі.
Окрім цього, тут треба було робити інклюзивну зону. І, звичайно ж, сам музей з інформацією про події 2014 року на майдані Незалежності.
До речі, проект інформаційного центру підписали ще до 24-го лютого. До початку повномасштабного вторгнення ми вже встигли зробити більшу його частину. Це ще одна причина, чому було вирішено не відкладати роботи.
Багато нарікань, що інформаційний центр занадто дорого обійшовся бюджету місту. Невже не можна було зробити дешевше?
Про те, що цей проект невиправдано дорогий чи просто дорогий, можуть говорити або далекі від цін і будівництва люди, або ті, хто не робив щось для міста за власний рахунок. Бо наша команда та будівельники подекуди робили фактично безкоштовно. Але це був наш свідомий вибір. Це наше місто, яке ми любимо.
Інформаційний центр обійшовся місту в понад 4 млн гривень. Хоча коли напередодні ми давали запит кільком приватним компаніям, вони пропонували ціну від 6 до 8 млн грн.
На проектні роботи архітектори отримали понад 30 тисяч гривень. Хоча якби це було комерційне замовлення, то йшлося б про 100 і більше тисяч. Я вже мовчу про здорожчання цін близько на 30%.
А ще акустика та системи для проектора, який транслюватиме відео та фото. Системи вентиляції, кондиціонерів, виготовлені для трьох кімнат. Недешеві склопакети великих габаритів, системи підігріву ринв, щоб не замерзав сніг на даху та не було проблем із внутрішніми конструкціями. Каркас споруди, кріплення кортену під навісну стіну.
Ми нічого не зробили у інфоцентрі зайвого. Вклали гроші у якість матеріалів, аби сама споруда виглядала гідно, як того і вимагає це середовище.
Люди міркують масштабами традиційного продуктового МАФу, який до війни коштував приблизно 1 млн гривень. Але питання - чи буде такий МАФ гідний місця на території Меморіалу Героям Небесної Сотні та їхньої пам'яті?
Йдеться також і про комфортний сучасний об'єкт з усіма зручностями, в зоні ЮНЕСКО. Відтак має гармоніювати із цим середовищем. Власне тому ми і обрали дзеркальний фасад з боку Меморіалу, який не перетягує на себе увагу, та кортен, який використаний на Меморіалі – з боку вулиці Замкової.
Поки інформаційний центр запрацював неповністю, розкажіть, що всередині?
Інформаційний центр має кілька кімнат. Окрема зона відведена під інфоцентр. Вона містить інфобокс з сенсорним дисплеєм, де буде завантажена інформація про кожного героя. Зараз над його наповненням працюють разом із родинами загиблих на Майдані.
Також є проектор, який виводитиме на екран фото та відео. Цей центр вже затягує відвідувачів. Востаннє, коли я там був по роботі, бачив, як впродовж лише кількох хвилин музей відвідало 4 особи. Тобто запит є.
У центрі є окрема кімната з великим панорамним вікном для охоронця. Тепер значно зручніше оглядати територію.
Окремо є санвузол, що водночас слугує кімнатою для матері та дитини з пеленальним столиком, який опускається. Санвузол також обладнаний мобільними перилами та тривожною кнопкою на випадок термінової допомоги. Поки проєкт офіційно не здали в експлуатацію, ця частина тимчасово недоступна для відвідувачів.
Видно, що багато уваги приділили питанню інклюзії...
Паралельно з будівництвом центру тривав проект прокладання доріжки, яка з'єднує Меморіал з вулицею Замковою. Вона зроблена з ухилом, що робить весь простір ще відкритішим та доступним для людей з інвалідністю.
Маємо розуміти, що ми живемо в період затяжної війни і кількість таких відвідувачів лише збільшуватиметься. І дуже важливо, аби ці особливості враховували в усіх галузях. Це наша нова реальність, в якій ми маємо жити гідно.
Довідка
2019 року у Львові відкрили Меморіал пам’яті Героїв Небесної Сотні. Це перший і досі єдиний в Україні Меморіал такого масштабу, який став великим культурним простором та водночас пам'ятником без пам'ятника загиблим під час Революції Гідності. Проєкт майбутнього Меморіалу обирали на Всеукраїнському архітектурному конкурсі, в якому брало участь понад 20 учасників з усієї України. Конкурс виграла молода львівська архітектурна фірма Guess Line Architects. Реалізувавши проєкт команда молодих архітекторів зібрала низку нагород. Серед найпрестижніших - номінація на архітектурну премію Європейського Союзу European Union Prize for Contemporary Architecture – Mies van der Rohe Award 2022. А торік меморіал визнали найкращим об’єктом громадського простору у Національній премії з ландшафтної архітектури.