Львівський органний зал запрошує на «Ніч з органом». Концерт у незвичному форматі проведе головний органіст Харківської обласної філармонії Станіслав Калінін 29 березня, у межах ІІІ Міжнародного фестивалю органної та камерної музики. Перед нічним концертом ми поговорили з Калініним про відкриття нових творів, «старий» та «новий» орган і європейськість.
Станіславе, розкажіть про репертуар, який ви везете у Львів.
Це мій перший візит із концертом у Львівський органний зал, тому хотілося привезти максимально різноплановий репертуар і хоча б потроху презентувати різні стилі, напрямки та школи. Три століття органної музики представлені найяскравішими творами.
Програма будуватиметься з декількох блоків. Перший – це музика Йоганна Себастьяна Баха, його попередника Дітріха Букстегуде та найближчого учня останнього – Йоганна Кребса. Три п'єси Кребса – відкриття сезону для мене. Це п'єси неймовірної краси! З одного боку, чути вплив Баха, з іншого – це зовсім різні стилі, галантна школа.
Станіслав Калінін
Концертний орган важко уявити без французів, тому що саме у Франції з'явився перший органний зал і орган нового типу. Тому на останок – Леона Боельман, Друга сюїта. Ми знаємо його Готичну сюїту як один із найяскравіших творів романтичного репертуару, але Друга теж непогана.
Завершить концерт твір Вячеслава Назарова, і не тільки тому, що це українська музика. Це дійсно дуже яскрава токата, яка не поступається іншим шедеврам. Коли я виїжджав кудись за кордон, Назаров завжди був у моїй концертній програмі. Біла симфонія Назарова створена 2003 року. Ця музика відображає світосприйняття сучасної людини.
Ваш концерт називатиметься «Ніч з органом», він розпочнеться о 21:30. Як вам грається в такий час?
У вечірній час мені виступати нескладно, тому що для мене це період найбільшої працездатності. Я давно хотів зробити подібний проект у Харкові, ще коли ми були в соборі зі старим органом (2016 року в Харкові відкрився новий Органний зал із новим німецьким органом – ред.). Але в Харкові інфраструктура не дозволяє проводити концерти всю ніч, як в Європі.
Хоча на 30-річчя нашого старого органа Rieger-Kloss ми створили проект, якого в Україні ще не було: органний концерт-марафон. Я грав вісім годин поспіль – з 14 до 22 години. Ми тоді вже знали, що прощаємося зі старими залом і органом. Я хотів зробити подарунок на ювілей інструменту, з яким провів 15 років. Кожну годину я робив перерву на п’ять хвилин, коли ведуча розповідала про програму наступної години, а потім годину грав без перерви. І так вісім разів вісім програм. Тому нічним форматом мене не злякати!
У Харківському органному залі, солістом якого ви є, відбуваються дуже цікаві проекти: концерт для дітей, концерт з 3D-світлопроекцією, з пісочною анімацією.
Я намагаюся – і поки мені це вдається – триматися якоїсь межі. Зараз помітна загальна тенденція до такої демократичності, доступності, виконання дуже популярної, замалим не естрадної музики на органі. Це цікаво. Але навіть в проектах, які стосуються поєднання органу з іншими видами мистецтв, наприклад, зі світлопроекцією, пісочною анімацією, з мого боку йде просто академічний класичний репертуар. Форма, в якій подано концерт, необхідна для того, щоб залучити людей до зали. Вони приходять на шоу, а залишаються слухати вічну музику.
Як Ви звикали до нового інструменту?
Питання складне, але зараз мені на нього легко відповідати. Будь-якому органістові, який багато концертує, одного-двох днів цілком вистачає, щоб познайомитися з інструментом і зіграти на ньому програму. У цьому плані складності не було. Наш орган на даний момент є найбільшим в Україні, 72 регістри, дуже широкі можливості. На ньому дуже приємно грати.
Були психологічні труднощі, тому що зі старим інструментом пов'язана вся моя органна діяльність, дуже багато особистих моментів, ніби півжиття прожито з близькою людиною. Було дуже сумно йти із зали.
Але довелося освоювати нове приміщення. Прийшли у новий зал, там стоїть хороший інструмент, але навколо просто «коробка». У храм, в якому люди 150 років молилися і протягом 30-ти приходили на концерти найбільших органістів сучасності, заходиш і одразу відчуваєш ауру. У новому залі її треба створювати самим. Це Будинок органної музики, ключове слово – «будинок». Уже півтора року пройшло, багато концертів зіграні, багато емоцій, публіки, програм. Це приміщення поступово стає нашим будинком.
Перший сезон на новому органі я був зайнятий адаптацією старого репертуару – а він у мене досить великий – під новий інструмент. А в цьому сезоні я з творчою жадібністю освоюю новий репертуар, який в Харкові ще не звучав. З радістю його привезу і до вас.
Чи знаєте Ви щось про долю старого органу?
Орган залишився в будівлі Успенської церкви, це православний храм, там проходять богослужіння. Сам орган поки не звучить. Інструмент знаходиться на балансі області, нам не відомо, чи проводяться зараз якісь переговори про його продаж. Цей інструмент може ще звучати. Але для того, щоб його кудись перенести,в ньому має бути зацікавлене якесь місто, має існувати відповідний зал і, звичайно, потрібні великі кошти. Зараз це досить непросто.
Я думаю, що період «сну» орган переживе. У нас і з новим органом і новим будинком філармонії не все складалося ідеально. Орган був готовий 2012 року. Його побудували німці та привезли у Харків. Але на той момент не був готовий зал. Інструмент чотири роки лежав розібраним у ящиках, у приміщенні з постійною температурою і вологістю. І коли нарешті відкрили наш зал – перший органний зал в Україні, створений за роки незалежності – виявилося, що орган добре зберігся.
До речі, коли німецькі майстри кілька місяців його тут збирали, вони чули, що ми в побуті вживаємо вирази «новий орган», «старий орган» і дуже дивувалися. «30 років – це старий орган? Старий орган – це 200 років». Я сподіваюся ще зустрітися з нашим «старим» органом: коли-небудь приїду в інше місто, а там буде стояти він, і я на ньому ще раз зіграю.
Ви бачили багато різних органів в Україні. В якому вони стані?
Стан органів залежить від різних чинників. Коли бачу, що органісти їдуть за кордон чи немає органного майстра, інструмент занепадає, це, звичайно, дуже сумно. Але в цілому в Україні досить багато концертних органів. Хочеться, щоб вони звучали, щоб люди приходили їх слухати. Багато є чеських Rieger-Kloss. Наш новий інструмент – орган німецької фірми Alexander Schuke. Це другий інструмент Alexander Schuke в Україні. На першому я грав один раз років шість тому. Мені хочеться коли-небудь зробити це ще раз. Це орган Луганської філармонії.
Як сприймають органну музику українські та закордонні слухачі?
Для європейської публіки орган – це частина життя, вони до нього звикли з дитинства. У них органну музику можна почути щонеділі, в кожній церкві, в кожному місті.
У нас органні зали почали масово відкривати в 70-80-ті роки минулого століття. І це єдиний відомий мені найефективніший шлях залучення до європейської культури, кращий ніж всі політичні документи. Органні міста України намагаються зробити цю культуру близькою та зрозумілою людям. У нас у Харкові концерти проходять в супроводі музикознавця, який пояснює ту культуру, для якої створювалася ця музика.
У Китаї, де я кілька років тому мав концерт, органне мистецтво тільки починає свій розвиток. Китай дуже багато коштів вкладає у культуру – побудовано багато великих концертних залів з органами. Але обивателі пов'язують орган виключно з християнською церквою і ставляться до нього з пересторогою.
У Вашингтоні я грав концерт у Кафедральному соборі, там така ж практика, як і в Європі – щотижня проходять органні концерти. У тому сезоні я був єдиним органістом з України. Побачив українців, які років 20 живуть в Америці, і заради виконавця з рідної країни спеціально приїхали із сусіднього штату.
Ви сказали про те, що на ваших концертах працює музикознавець...
Я іноді сам веду свої концерти, навіть під час гастролей. Тут багато розповідати не треба, справа навіть не в лекції, а в тому, щоб направити сприйняття аудиторії. Підказати кілька моментів, які для європейського слухача самі собою зрозумілі: коли ця музика писалася, до якої епохи вона належить. І людині буде легше зануритися в новий світ.
Також набирають популярності концерти з програмкою, коли виконавець грає програму нон-стоп, а все про концерт надруковано на папері.
Я намагаюся свої програми вибудовувати так, щоб твори йшли в хронологічному порядку (хто у кого вчився, що за чим іде в історії), і щоб за настроєм, за музичними параметрами можна було б слухати концерт без зупинок.
Львівська програма від початку до кінця буде слухатися логічно, навіть якщо я буду грати без оплесків.
Окрім органу граєте також на фортепіано та клавесині. Як би ви охарактеризували ці інструменти? Вони настільки різні й настільки схожі.
Для мене ці три інструменти – орган, клавесин, рояль – це три різні світи, які доповнюють один одного. Я знаю музикантів, які одночасно грають на фортепіано й органі, але в підсумку схиляються до чогось одного. Я поки не можу обрати, що для мене важливіше, тому що кожен інструмент має своє багатство, свій світ, мені ці світи подобаються. Що стосується клавесина, то вони з органом по своєму туше і музичній аурі дуже різні, але, тим не менш, склалися такі історичні періоди, коли ці інструменти замінювали один одного. Французька органна школа XVIII століття – це ті ж самі композитори, які писали для клавесина, і ця музика зовсім по-різному, але однаково добре звучить на обох. На концертах я грав один і той самий твір по черзі і на органі, і на клавесині. У підсумку виходить дуже цікавий звуковий світ.