Ґрета Тунберґ давно стала іконою. А після появи її зображення на обкладинці Time як людини року – остаточно утвердилася як об’єкт поклоніння і наслідування. Я недаремно вживаю релігійну термінологію, адже віра та емоції, з якими її підтримують одні і критикують інші, свідчать, що ми маємо справу не з раціональним. По ідеї, дискусії про зміну клімату мали б виглядати більш конструктивно, однак наразі це більше нагадує старі-добрі диспути ортодоксів з віровідступниками на порозі релігійних воєн.
Нові часи, які прийшли на зміну Середньовіччю, принесли людству переконання, що людський розум може все. Змінювати світ, покращувати соціальний устрій, запускати ракети в космос і багато чого іншого, потрібного. Однак той таки людський розум не зміг відмовитися від віри і всіх супутніх поведінкових моделей. Тому віру в надприродне замінила та ж таки віра в розум, потім була віра в боротьбу пролетарів проти експлуататорів, віра в націю і зв’язок «мертвих, живих і ненароджених», віра в процедури та демократичні механізми. Пролетарі не ходили до церков, але продовжували збиратися разом, щоб поспівати і послухати проповіді нових дилерів опіуму для народу, у шкіряних куртках замість ряс. Відкинувши «єврейського бога», нацисти марширували зі смолоскипами, відтворюючи релігійні процесії своїх попередників, але з більшою помпою. І всюди – свої ікони (вождів), свої герої, свої мученики і своя «головна книжка». Навіть Апокаліпсис, яким лякали «паству», був сформульований за тією самою логікою боротьби і фінальної битви, яку неможливо виграти без «об’єднання всіх у вирішальний момент».
Епоха загального добробуту і демократії внесла свої корективи, але і вони не стали фундаментальними. Просто ідею єдиного і загальнообов’язкового культу було відкинуто на користь нової «релігійної свободи». Протягом цього часу (приблизно останні пів століття) було різне, вмирали старі культи і народжувалися нові. Хтось чекає Різдва, хтось виходу нової моделі iPhone (і Стів Джобс пророк його).
Але шведська дівчинка Ґрета поставила високу планку. Можна навіть частково погодитися з її тезою про те, що вона готова змінити світ (зрештою, не вона перша, і точно не остання). Тому що вона (тут персоналізація застосовується тільки задля красного слівця, може, і не «вона» конкретно) замахнулася на новітню релігійну свободу. Її культ – всезагальний і не терпить альтернатив. Її Апокаліпсис – це вам не якісь там поразки чи злидні, а тотальне знищення планети. Її вимоги до неофітів – не менші, ніж у справжніх релігіях (хоча, якщо добре подумати, які з них тепер вважати справжніми). Вона здійснила подвиг/чудо (маленька дівчинка переплила океан), вона проповідувала у штаб-квартирі ООН (храмі світової демократії) перед старшими дядьками-фарисеями, і дивувалися вони її розуму. Вона подорожує і проповідує. Вона аскетична. І нетерпима. З’являються яскраві особистості серед послідовників (апостоли), є і ті, хто говорив про це раніше (пророки-предтечі). Ідеально.
Її прихильники по цілому світу влаштовують щотижневі марші за клімат. Приблизно з таким самим інтервалом люди відвідують храми, якби хто не знав. У неї вірять і її ненавидять. Усе за законами жанру.
А ми і далі дивуємося, що в часи гібридної війни мало раціональності. А її і не було ніколи. Ми просто в це вірили.
Невже в гаслі «Кінець епохи бідності» менше казки, ніж у «Жити по-новому», «Почую кожного» чи «Багаті поділяться з бідними»? Невже попередні роки ми були раціональними, чули опонентів й адекватно реагували на критику? Може, це не в нашій країні люди заряджали воду перед телевізорами і лікували виразки методом телевізійного гіпнозу? Може, не чекали Апокаліпсису у 2004 році? Ще не всі забули, що планета Нубіру мала от-от покласти край корупції в планетарному масштабі?
Єдине, що можна сказати після всього цього, – не буде, найімовірніше, ніякого «жахливого кінця». А «жах без кінця», в принципі, реальна перспектива. І полягає вона в тому, що люди постійно тримають себе в тонусі, такому собі передапокаліптичному неврозі. Який заважає нам бачити локальні, не такі масштабні, але від того не менш трагічні «кінці світів»: на Донбасі, в Сирії чи будь-якій іншій точці планети. І як «всесвітня революція» не змінила світ на краще, так і жодна інша «мега-ідея» не поліпшить становища. Просто полегшить сприйняття, бо що важить трагедія якогось регіону, народу чи просто кількох тисяч людей, коли кінець світу наближається?