«Якщо подивитися на весь посткомуністичний простір, всі країни, де були спроби люстрації, в якихось, як кажуть, успішні, в якихось – менш успішні, побачите, що ніде, у жодній країні люстрація не досягла тієї мети, якої мала досягнути. Люстрації не дали того позитивного ефекту «очищення», - заявив 16 вересня під час дискусії «Звідки ми дізнаємося про історію» український історик Георгій Касьянов.
Він додав: «Я хочу пригадати, що, коли проводили люстрацію у 90-х роках ХХ століття, там навіть, де вона вважалася успішною, дуже багато було політично-ідеологічної кон’юнктури і досить часто навіть було зведення особистих рахунків».
Російський історик, правозахисник, голова правління товариства «Меморіал» Арсеній Рогінський зазначив, що завжди послідовно виступав у дискусіях проти люстрації. На це, за його словами, є дві причини. По-перше, люстрація несе загрозу порушення прав людини «не можна переслідувати людей, групи людей лише за ознакою їх приналежності до певних груп» - наголосив він. Іншою підставою є те, що архівні джерела – розсекречені матеріали спецслужб є далеко не повними, й навіть історикам становить велику складність правильно їх трактувати.
Історик Володимир В’ятрович у своєму виступі зазначив, що очікування щодо розсекречення архівів спецслужб СРСР серед істориків виявилися надмірними. розсекречені архіви дуже не повні. Крім того, за його словами, свідчення політв’язні часто давали свідчення під силою такі, як вимагали. Відтак історик ризикує потрапити в полон необ’єктивної інформації. «Потрібно використовувати максимум різних джерел, і вже на їх стику пробувати реконструювати те минуле. Залежати від одного джерела, яке б непересічне воно не було, створює ризик, що дослідження вийде однобоким», - сказав він.