Виставка про Соломію Крушельницьку відкрилася на престижному оперному фестивалі в у італійському Торре дель Лаго, присвяченому творчості Джакомо Пуччіні. Проект здійснив львівський музей співачки спеціально для фестивалю.
Найчарівніша Баттерфляй
Фоє Фестивалю Пуччіні – місце, де у повітрі бринить атмосфера очікування вистави і дзвін келихів шампанського. Тепер публіка впродовж місяця, до закінчення фестивалю, має нагоду оглянути виставку про Соломію Крушельницьку, яка неодмінно привертає увагу стильним дизайном. Його особливістю є багатошаровість конструкції, що поєднує інформаційні тексти про кар’єру та життєвий шлях всесвітньовідомої артистки, унікальні архівні фотографії та аудіозаписи. Матеріали підготовлені науковцями Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові, які не одне десятиліття досліджують творчість славетної українки.
Виставка розроблена медіахудожником Сергієм Петлюком, роботи якого були представлені в Україні, Франції, Данії, Польщі, США, Індії та ін. Художник розповідає, що для опрацювання і покращення фотопортретів співачки використовував технологію штучного інтелекту. Відвідувачі також мають змогу почути голос української сопрано – арії з опер «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні та «Валькірія» Р. Ваґнера у виконанні Крушельницької. Понад столітні архівні записи із зацікавленістю слухали на відкритті виставки і дорослі, і діти.
Директор Музичного-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові Михайло Кобрин порівнює багатоскладовість виставки із різносторонністю особистості Крушельницької: «Окрім величезного таланту, привабливості, неймовірної краси голосу, співачка залишається для нас прикладом рішучості, патріотизму, інтелігентності. Сподіваюся, відвідувачі більше дізнаються і про саму співачку, і про унікальний зв’язок, який ми маємо між Україною та Італією».
Відкриття виставки «Гранд тур: Соломія. Україна – Італія» відбулося саме у той день, коли на Фестивалі презентували нову постановку опери «Мадам Баттефляй». Цей оперний шедевр отримав своє світове визнання саме завдяки виконанню Соломією Крушельницькою. Українська співачка ризикнула після провальної прем’єри цієї опери виконати провідну партію та неперевершено втілити трагедію почуттів японської дівчини Чіо-Чіо-сан. «Крушельницька тріумфально виконала Баттерфляй в найбільших театрах світу сто разів. Після сотої вистави Соломія сказала Пуччіні, якому повернула радість успіху і віру в своє мистецтво: «Сто вечорів Баттерфляй… тепер – баста! І віддала йому свою, вже освячену славою партитуру», – писав у спогадах італійський письменник Джорджо Папасольї.
Гранд театр просто неба Фестивалю Пуччіні у вечір прем’єри був вщент заповнений слухачами зі всього світу, які насолоджувалися «Мадам Баттефляй». Оперою, що стала шедевром після виконання Соломією. Адже сам Пуччіні називав українку «найпрекраснішою і найчарівнішою Баттерфляй».
Майже сусіди – Пуччіні і Крушельницька
За величезною оперною сценою та амфітеатром на понад три тисячі місць, збудованих просто неба, простягаються неймовірні краєвиди італійської Тоскани: озеро Массачуколі, а позаду – гірський хребет. Місцеві стверджують, що у ясний день звідсіля можна навіть розгледіти Пізанську вежу.
Вистава починається о 9-ій, а закінчується після півночі – все дійство освітлюють не лише театральні прожектори, але й яскраве світло місяця понад сценою. У цьому унікальність Фестивалю Пуччіні у італійському Торре дель Лаго: вражаючі пейзажі та атмосфера тих місць, де творив один із найвідоміших оперних композиторів Джакомо Пуччіні, приваблюють щороку тисячі туристів і оперних фанів.
Поруч з спеціально збудованим амфітеатром розташована вілла, у якій мешкав Пуччіні – зараз тут знаходиться музей та родинний склеп, де також похований композитор. Любителі опери відвідують віллу із трепетом і благоговінням, адже саме у цих стінах творилися найзнаменитіші оперні шедеври – «Манон Лєско», «Богема», «Тоска», «Мадам Баттерфляй». У розкішніших кімнатах є світлина у золотій рамі та з дарчим підписом – це фото Соломії Крушельницької, однієї із найулюбленіших виконавець самого Маестро.
Крушельницьку і Пуччіні пов’язувала не лише співпраця. Можна говорити про їх багаторічну дружбу і «сусідство». Вілла Крушельницької розташовувалася у сусідньому містечку – Віареджо, більш фешенебельному курорті. Чоловік Крушельницької Чезаро Річчоні був мером цього міста, а їх подружня пара –окрасою світського товариства. Пуччіні згодом теж переїхав до Віареджо: озеро поруч із його віллою стало надто забрудненим й, мабуть, більше не спонукало до натхнення.
Український голос на противагу пропаганді
Українську співачку у цих краях пам’ятають і шанують. Теперішні мешканці її вілли, італійці, дбайливо збирають вирізки газетних статей про Соломію. Вони дозволили поглянути на краєвиди, що відкриваються з балкону центрального покою із виглядом на променад і побережжя Тірренського моря.
У цій оселі минули найщасливіші роки подружнього життя Крушельницької у 1910-1930-их; це був також період завершення оперної кар’єри, знакових концертних турне Європою, Південною та Північною Америкою, аристократичних прийомів на її честь і численних подорожей, які організовувала сама співачка разом із друзями.
Про Крушельницьку, не лише як артистку, але й мешканку цих земель, розповідає директор Фестивалю Пуччіні Франко Моретті: «Вона була гарною жінкою, поліглоткою, яка прекрасно знала італійську мову та проживала у сусідньому містечку Віареджо».
Фестиваль і Фундація Пуччіні підтримали проведення виставки власне тому, що були добре обізнані щодо вагомого внеску українки у міжнародну популяризацію опер Джакомо Пуччіні. Пан Моретті відзначив, що виставка, створена спеціально для фестивалю у важкі часи війни в Україні, «є важливою справою у збереженні пам’яті двох великих артистів».
Проект «Гранд тур: Соломія. Україна – Італія», а саме – виготовлення виставки про Соломію Крушельницьку та її представлення на одному із найбільших європейських оперних фестивалів, був підтриманий Українським культурним фондом. «Український голос» на оперній сцені надзвичайно важливий з огляду культурної дипломатії і протистоянню засиллю російської пропаганди. Європейська оперна і балетна індустрія переповнена російським контекстом – просування «великої російської культури» у цій сфері системно відбувається не одне десятиліття.
В той час як на спортивній арені ворога тримають на відстані витягнутої шаблі, то в опері, балеті, концертах класичної музики, на жаль, українські артисти далі продовжують брати участь на одній сцені з росіянами та виконувати російський репертуар. Дискусії мистецької спільноти з цього приводу так і не приводять до спільної позиції. Щодо національної свідомості приклад варто було б брати з Крушельницької, відповідь якої завжди була одностайною: «Національність мою знають усі, я її не змінювала й ніколи не зміню, попри те, що підлизування й ставання під прапори сильніших іноді приносять вигоду».
Торре дель Лаго – Львів
Фото надані музично-меморіальним музеєм Соломії Крушельницької у Львові