Як і було анонсовано у моїй попередній статті «Мафія безсмертна або Історія зі службою крові на Львівщині», відбулося засідання комісії з питань депутатської діяльності, етики, регламенту, свободи слова та антикорупційної політики Львівської обласної ради, на якому ми заслухали керівника та представників колективу Львівського обласного центру служби крові (ЛОЦСК) у присутності громадськості та представників ЗМІ. Окрім уже зазначених фактів щодо доведення до зубожіння центру крові, випливла нова цікава інформація.
Попри те, що згідно з Наказом МОЗ № 460 від липня 2015 року, наш ЛОЦСК мав право випускати препарати крові, головний лікар, за його словами, не знав про цей документ Міністерства (!). Він розпорядився у грудні 2015 року надіслати на переробку сухий порошок альбуміну (це сировина, з якої потім виходить готовий препарат для переливанні крові – 10% альбумін) у Харківський обласний центр служби крові. Мовляв, ми не маємо права випускати препарати крові, а вони мають на це дозвіл. Відправлено було 10,5 кг порошку, що відповідає 100 л готового препарату і що за ринковою ціною вартує від 400 000 до 1 000 000 грн. Перевезення даного порошку вирішили здійснити залізничним транспортом. Через декілька днів після того, як сировину передалиу переробку, з Харкова зателефонували і сказали, що все гаразд, порошок увесь розчинили і скоро буде готовий препарат. Однак після Різдвяних свят надійшла уже інша інформація, мовляв, вони у Харкові перевірили порошок і виявили, що він просто «бракований», тому ніякого альбуміну не буде. Після цього головний лікар ЛОЦСК наказав їхати своїм працівникам у Харків на списання порошку. Частина колективу, яка відповідає за виготовлення препаратів крові «збунтувалася» і відмовилася їхати, мотивуючи це тим, що, по-перше, вони не згідні, що їх сировина неякісна, по-друге, вони були проти її туди посилати, по-третє, дивним чином помінялася позиція харківських колег – то вони розчинили порошок і усе добре, а то тепер приїжджайте і списуйте свій порошок…
Потрібно зазначити, що спеціалісти Львівського центру служби крові багато років вважаються одними з кращих фахівців в Україні і навіть були такими на теренах колишнього СРСР. Багато працівників інших служб крові в Західній Україні стажувалися у Львові. Крім цього, як виявилося, працівники ЛОЦСК перед відправкою у Харків надіслали на перевірку частину порошку альбуміну у Львівський інститут переливання крові, який підтвердив високу якість «львівського» порошку.
У кінцевому результаті частина працівників таки поїхала до Харкова, де у відсутності третьої сторони (а це гарантія об’єктивності) був підписаний акт про списання цього сухого порошку, причому львів’янам не було дозволено перевірити чи це справді їх порошок і взяти будь-які проби.
Що ми маємо на виході: ЛОЦСК «попав» на майже 26 000 грн за договір про переробку препарату крові; служба крові не дорахувалася щонайменше 400 000 грн від можливої реалізації 10% альбуміну; на колектив Львівського центру лягла тінь непрофесійності та неякісної роботи. Хто за це відповість?
До речі, ще один цікавий факт. Ще з початку діяльності ЛОЦСК при відділі виробництва діяв відділ контролю якості препаратів крові. Але у 2005 році головний лікар перевів цей відділ у Сокальське представництво. Логіку у цьому рішенні важко знайти, адже основне виробництво знаходиться у Львові. Звичайно, це напевно чутки, але кажуть, що керівник Сокальського центру і головний лікар - куми…
Насамкінець хочу поінформувати усіх про те, що після виходу моєї попередньої статті до мене особисто, як до голови комісії з питань депутатської діяльності, етики, регламенту, свободи слова та антикорупційної політики Львівської обласної ради надійшов лист із претензіями від компанії ПАТ «Біофарма». Одним із зауважень було згадування мною Олександра Богатирьова як колишнього співвласника компанії, що, за словами її (компанії) представника, не відповідає дійсності. Виходячи з цього, зазначу, що даний лист я сприймаю як тиск на депутата Львівської обласної ради. Щодо Олександра Богатирьова, сина Раїси Богатирьової, у мене дійсно, крім чуток і скандальних статей в інтернеті, немає конкретних фактів, які підтверджують наявність Богатирьова у переліку власників ПАТ «Біофарма». Певна річ, успішна участь у багатьох тендерах, коли МОЗ очолювала Раїса Богатирьова, інші факти «розчищення доріг» перед компанією на ринку препаратів крові, не можуть бути підставою стверджувати, що мали місце родинні зв’язки. Отож, будемо вважати, що Олександр Богатирьов не має відношення до ПАТ «Біофарма». Будемо вірити у випадковості, його величність справедливий український ринок та чесну і прозору українську економіку. Як то кажуть, «офшор – форевер»…