Напередодні парламент все ж таки ухвалив урядовий законопроект N 9634, який передбачає зміни до низки законодавчих актів з питань державних закупівель.
Дійсно, той стан справ, який нині має Україна у цій сфері, м'яко кажучи, незадовільний - вона одна із найкорумпованіших. Проте, чи дійсно покращиться ситуація із прийняттям зазначеного законопроекту - ще варто розібратися. По-перше, прийнятий закон насправді значно розширює випадки, коли законодавство про державні закупівлі взагалі не буде застосовуватися. Відтепер таких виключень із правил буде аж 32! Зокрема, за державні кошти без тендерної процедури можна буде придбавати та орендувати землі, будівлі та інше нерухоме майно. А це, як свідчить статистика, мільярди гривень щороку - за офіційними даними Держстату, у 2011 році без застосування існуючих процедур закупівель державою було придбано товарів, робіт та послуг на 91 мільярд гривень. Вже цьогоріч таким же чином заплановано укласти договорів більше ніж на 200 мільярдів гривень, тобто сумма зросла щонайменше удвічі. По-друге, ухвалений закон створює умови для втаємничення результатів закупівель. А все завдяки лише одній невеличкій технічній зміні, яка, по суті, кардинально змінює процедуру оприлюднення проведених держзакупівель. Так, досі діюча редакція статті 32 закону про державні закупівлі передбачала, що результати закупівлі безоплатно публікуються в державному офіційному друкованому виданні протягом 7 днів з дня укладення договору. Натомість пропонується, щоби замовник лише подавав інформацію до уповноваженого органу для її опублікування і ніде в законі не вказано, коли саме цей орган має опублікувати отриману інформацію. Більше того, навіть не встановлена відповідальність за неопублікування. Тому вже зараз із цілковитою впевненість можна припустити, що цей орган знайде тисячу причин, щоб не оприлюднювати результати окремих закупівель. Окрім того, парламентарі виключили із Господарського кодексу пункти, що стосувалися комунальних підприємств, таким чином звільнивши і їх від дії закону про держзакупівлі. Тобто насправді нині маємо ситуацію, коли влада офіційно декларує, що в Україні нібито є дієвий закон про державні закупівлі, а його основна мета - це створення конкурентного середовища, забезпечення раціонального та ефективного використання державних коштів та запобігання корупції. А насправді з цього так званого <<ефективного>> закону є десятки виключень, які унеможливлюють контроль за тим, куди саме витрачаються державні кошти. Таким чином, з прийняттям цього закону парламентарі зробили величезний крок назустріч тому, щоби красти кошти при держзакупівлях було ще простіше.