Українським Вацлавом Гавелом може стати лише людина, яка знає поняття компромісу, може стати понад бар’єрами, що сьогодні поділяють українців та знайти загальносуспільний резонанс в якомусь новому місці. Так вважає колишній дисидент і політв’язень Мирослав Маринович.
Таку думку він висловив 15 жовтня на засіданні політичного клубу Віталія Портнікова у Львові. «Хвиля демократизації, яка йшла до нас з Заходу, захопила Галичину, прибалтійські держави, але потім вперлася в якусь цивілізаційну стіну. І в цьому власне є виклик для українського Вацлава Гавела. Можна бути пасіонарною особою для однієї частини України, але це може означати не бути такою особистістю для іншої частини України. В цьому є складність», - зазначив він.
«Чому немає Вацлава Гавела? Тому що ми його не побачили. Це не означає, що тут ходить якийсь невизнаний геній… Для того, щоб суспільство побачило Вацлава Гавела, потрібно, що воно вміло резонувати на ідеї, які він несе. Це – з тої ж серії, що «свита грає короля», - зазначив він також.
Своєю чергою інший учасник дискусії, ректор Українського Католицького Університету о. Борис Гудзяк висловив переконання, що відповідь на запитання, чому в України немає свого Вацлава Гавела, є системною. За його словами, якби такий Гавел народився, до прикладу, у 1947 році на Полтавщині, то він би просто не відбувся.
«Краще буде не тоді, коли з’явиться Вацлав Гавел, а тоді, коли, як у Швейцарії, ви навіть не будете знати прізвища свого президента», - резюмував дискусію журналіст Віталій Портніков.
Окрім того, о. Борис Гудзяк зазначив, що на сьогодні українське суспільство знаходиться напівдорозі від індивідуального геройства до культури, яка може уособлювати те, чого прагнуть всі українці. «Можливо, нам треба піти одне до одного. Піти паломництвом до Донецька, до Харкова... Нам треба почати рухатися одне до одного дуже конкретно, дуже фізично – і різні аспекти відчуження стануть на свої місця», - додав ректор УКУ.
Дискусія на засіданні політичного клубу Віталія Портнікова стосувалася також відмінностей між інтелектуалами та інтелігентами. Історик Ярослав Грицак наголосив на тому, що інтелігенція – це явище східноєвропейське, що виникло в неструктурованих суспільствах, і її місією є служіння – певному суспільному класу, владі і т.д. Натомість інтелектуали, за його словами, говорять неприємні речі, і таким чином на індивідуальному рівні призводять до проривів у суспільстві.
«Інтелігент, вийшовши на майдан, буде кричати «Ющенко!», а інтелектуал, вийшовши на майдан, буде кричати «Демократія!», - сказав Ярослав Грицак.
Нагадаємо, Вацлав Гавел – чеський політик, драматург, есеїст, дисидент, останній президент Чехословаччини і перший президент Чехії. Після поразки Празької весни 1968 року (у якій брав активну участь) та заборони публікацій став одним із найвідоміших дисидентів і критиків системи. Був одним із засновників ініціативи на захист громадянських прав "Хартія 77". Насідком такої діяльності було 5 років позбавлення волі.