Священник УГКЦ, культурно-громадський діяч Маркіян Шашкевич помер на 32 році, але за життя встиг зробити чимало. Він почав виголошувати проповіді українською мовою, був лідером «Руської трійці» та натхненником альманаху «Русалка Дністрова». Роль Шашкевича на Галичині часто порівнюють із Тарасом Шевченком, як з національним пророком всієї України.
ZAXID.NET розповідає цікаві факти із біографії Маркіяна Шашкевича.
***
Маркіян Шашкевич народився 6 листопада 1811 року на території колишнього Золочівського району Львівщини у сім’ї священника. Він навчався у школах, а також гімназіях, де навчання велось німецькою та латинською мовам.
У 1829 році Маркіян Шашкевич почав навчатись у Львівській духовній семінарії, звідки його відрахували за «порушення дисципліни». Це стало справжнім ударом для батька хлопця, який фактично відрікся від сина. Маркіян тоді знайшов притулок у маминого брата Захара Авдиковського та присвятив чимало часу самоосвіті.
Згодом Шашкевич повернувся на навчання у духовній семінарії та заснував гурток прихильників руської мови (української), учасники якого зобов’язались спілкуватись українською – у той час, коли у семінарії лунала переважно польська та німецька. Маркіян Шашкевич товаришував із Іваном Вагилевичем та Яковом Головацьким – їх трьох однолітки глузливо називали «Руською трійцею». Саме цю назву потім вони використають для свого літературного угруповання.
Кожна дитина є особливою, і «Оптіма» це розуміє. Дистанційна школа забезпечує індивідуальний підхід до кожного учня, враховуючи особистий темп і бажаний спосіб навчання. Завдяки досвідченим педагогам та інноваційним технологіям діти отримують якісні знання, які залишаються з ними на все життя. «Оптіма» – надійний партнер у підготовці до успішного майбутнього!
У Маркіяна Шашкевича був псевдонім «Руслан» – він обрав це ім’я, оскільки для нього це означало «руську землю», «той, хто живе на руській землі». Шашкевич розумів, що сила нації – у її мові, історії та народній творчості.
25-річний Маркіян Шашкевич із двома іншими священниками (Юліяном Величковським та Миколою Устияновичем) у 1836 році виголосили перші промови українською мовою у трьох львівських церквах, що вважалось неабияким викликом у ті часи. Шашкевич зробив це у соборі Святого Юра.
Наступного року у Будапешті силами членів гуртка «Руська трійця» надрукували перший альманах живою українською мовою «Русалка Дністрова». Він одразу потрапив під заборону, а майже весь тираж конфіскували, до Львова потрапили лише 100 примірників із 1000. Альманаху передувала рукописна поетична збірка «Син Руси», укладена за участі Маркіяна Шашкевича, яка також не побачила світ.
Автори «Русалки Дністрової» вперше використали «фонетичне письмо» за принципом, який вони самі пояснили у передмові до альманаху: «пиши – як чуєш, читай – як бачиш». Завдяки Маркіяну Шашкевичу також вийшла перша читанка для дітей українською мовою та брошура «Азбука і Abecadlo», де він доводив, що українці не мають переймати латинську абетку.
У 1838 році Маркіян Шашкевич одружився із Юлією Крушинською. Наступного року у подружжя народився син Володимир, а ще через три – син Святослав, який помер немовлям. Дружина була опорою Шашкевича, підтримуючи його у часи матеріальної скрути та хвороби.
Маркіян Шашкевич виголошував проповіді українською мовою, його називали «будителем Галичини», «народним пророком» та «першим русином, який пройнявся ідеєю національності». Роль Шашкевича на Галичині часто порівнюють із Тарасом Шевченком, як з національним пророком всієї України. Митрополит Андрей Шептицький називав Шашкевича «великим апостолом», «велетнем, що сам ішов уперед і провадив уперед весь нарід».
Маркіян Шашкевич прожив всього 31 рік. Він помер 7 червня 1843 року від туберкульозу, останні роки провів у злиднях, а через хворобу втратив зір. Його поховали у селі Новосілки. Визнання до Шашкевича прийшло уже після його смерті.
Через 50 років після смерті Маркіяна Шашкевича створили комітет, який займався його перепохованням на Личаківському кладовищі у Львові. На церемонію приїхали близько 10 тисяч людей.
При підготовці матеріалу використано дані Вікіпедії, «Духовної величі Львова», відео з ютуб-каналу Ірини Фаріон, UAHistory.