Статті про українських лідерів з їх божественно-піаристими словесами є для мене неймовірно-очевидними. І це після того перманентного кидалова, що триває в країні, та після нескінченних потоків нюнь про розчарування постмайданним періодом.
Воістину, наші люди з впертістю намагаються ліпити собі кумирів із того, шо било. Як діти, пересипають пісочком їх трупики, щоб згодом самим і воскресити всіляких Віть, Юр, Юль для світлого майбутнього. Носяться з ними, як дурень зі ступою.
Їх вже давно варто було б пристрілити і просто жити. Пристрілити, звичайно, в переносному сенсі. Ну, декого, можна було б і в буквальному. Але за то світить стаття, бо таке не можна писати про перші фейси держави. Здається, Чорновіл сказав, що в політика не має бути совісті. І що тепер? Тільки тому, що хтось натягнув маску президента, прем'єра чи міністра, я маю поважати їх за брехню і повну безвідповідальність???
В сучасній Україні лідерів ніколи не було. Всі вони їздять за порадами або до Москви, або до Америки. Українські тіпа лідери - лише маріонетки, з якими грають на їх слабостях і бажанні влади, яке є сильнішим навіть за смерть, про любов промовчимо. Україна не є незалежною державою, тому тут і немає лідерів. Є лише рима до попереднього слова.
Сірі кардинали (є таке словечко) ніколи не виходили з моди. На фіга висовуватись, можна спокійно собі курити, хтось буде галасувати на трибуні, як попка-дурак, а все лаве і реальна влада буде в тебе. «Марнославство - мій улюблений гріх» (Аль Пачіно в "Адвокаті диявола").
Зрозуміло, що тих кардинальчиків ніхто і не знає. Мафія, КДБ-ФСБ, масони, Шамбала? Мейбі. Хто такий Вова Путін? Його ніхто не знав. Якийсь лівий чудак став іконою Росії, його ще святим колись оголосять. Але я сумніваюсь у самостійності раба Божого Вовочки Путіна.
Ющенко є лідером тільки в своїх трипільських промовах з використанням туманної лексики та постійним самовтиком. Реальних кроків ніхто не бачить. Але ж багато не потрібно. Справа Гонгадзе і його ж власне отруєння. Про них згадують раз чи два на рік. А як обіцяв, як обіцяв!
До того ж, в Ющенка немає харизми. Є замрієна душа пасічника та бухгалтера з трипільським минулим, беемвешним колишнім Андрійка та ще з купою дітей. Вуха його моралі стовбичать лише в промовах на Новий Рік та 24 серпня.
Його парафія - гуманітарне словоблудство про високе покликання українського народу, славних нащадків Володимира Великого і бла бла бла. І жодної відповідальності. Але яка у політика відповідальність?
Янукович, як ведмідь на чайній церемонії. Добре, що хоч говорити навчився. Зрозуміло, що до Кушнарьова йому далеко, але такі, як Кушнарьов, довго не живуть. Занадто самостійні, що ще раз підтверджує думку про залежність укрлідерів від того, чиє ім'я не можна вимовляти вголос. Янукович, при своїй міфічній залізній хватці, занадто розмитий образ. Він - мозаїка, створена політтехнологами, які намагаються насунути шкуру віслюка на бурого ведмедя.
Яника можна смикати за дві ходки і кучу інших моментів. Ним класно маніпулювати. Це вже бути тре глухими і мільйон раз сліпим, щоб того не бачити. Януковича обтесали і зробили 2-го Ющенка. 2-ва брата-акробата.
Юлька найбільше приблизилась до почесного звання лідера, але її лідерство і харизма, яка в неї насправді є, що і лякає чоловіків-політиків, ховається після відомих поїздок до Москви. То вона була у розшуку, а тут, несподівано, вже п'є чай з Путіним. Отак, просто.
Плюс іще постійні розмови про її лямурні стосунки з Шуфричем, про які натякають, але вголос ніхто не насмілиться сказати. Юлька зустрічається з есдеком. Її екзальтований електорат такого не витримає. Може і з'їсти (Див. фільм "Парфумер").
Москалі хоч веселі. Єльцин міг по п'яні щось вчверити, Путін замочити в сортірі, а наші якісь нудні і сіренькі. Ні полахати, ні тьолку за дупу вщипнути, ні Моніку собі завести Лівінські, щоб про то дізналась громадськість і на певний час забула зростання цін.
Кравчук ще якось виділявся своєю породою. Але зараз він уже як Льоня Брежнєв в сонному царстві. Сіренький Кучма, на слабостях якого добряче погрались. Ось приклад для психологів. Кучма - цікавий експонат трансформації свідомості маленького директора заводу, навіть і «Южмашу», до всесильного, хитрющого, але все ж інфантильного папіка. Подивіться на його дружину. Ющенко мав від кого перейняти традицію підкаблучника.
Нереально говорити про молодих лідерів з огляду на міфічне кардинальство, яке відразу ж раціоналізується тоді, коли лише проаналізувати певні ситуації та події і не заглючуватись на ілюзії добрих папіків нації. Їх немає. В мене немає поваги ні до Юща, ні до Яника, ні до Юльки, ні, тим більше, до нових претендентів на корито.
От уже Кириленко дорвався до прощі в Зарваницю і почав вибачатись за гріхи «Нашої України» перед народом. Папа, нафіг, римський з модним причуханом. Камсамольци-дабравольци тепер в перших рядах церков. Що й не дивно. Читайте Еріка Хоффера.
Кириленко не лідер, просто комусь то треба робити. В небуття звалили порошенки та єханурови (хоча, це ще питання), от і будуть в Україні лідери: Кириленко з переляканим поглядом, балоновий мачо Катеринчук, Юра Луценко, який не вимовляє половини алфавіту. Самостійності там, як кіт наплакав, чи як в горобця під коліном.
А з Януковича-молодшого такий лідер, як з дятла танцюрист, ну хіба що в диснеївських мультяшках. Він просто так в парламенті. Вийшов погуляти і перед тьолками засвітитись. Він і сам то дуже добре усвідомлює, ледве не в кожному інтерв'ю розповідаючи про тюнінг. В чувака вистачає розуму, і, сподіваюсь, вистачить не пертись не на свою територію. Може, він і Сковороду читав. Ну тоді він взагалі - перець.
Системі потрібен компромат на усіх, щоб легше було керувати. Тому держава і дозволяє масам красти і обманювати, бо інакше не проживеш. Але усе бачать і усе знають контролюючі органи податкової, ментів та СБУ.
За ваші податки купується і продається зброя. І ще фіг його знає, чи не за ваші кровні бабки відливали кулю, якою прострілили голову якомусь пацану в Африці? Ось вам і глобальне село. Православні бабкі-камсамолкі ще щось кричали за ідентифікаційний код, як знак Антихриста. Дури, все на багато делікатніше і простіше.
В наших менів немає агресії в позитивному сенсі слова, немає сили. Малахольні лідери. Вони не вміють відповідати за слова, що вже давно стало головною характеристикою політиків, що ще раз говорить про закулісні впливи на чуваків з Олімпу. Приклад, епопея з кріслом Піскуна. Про українські суди промовчимо.
В Україні спеціально створюють нестабільність, як в Росії - зовнішнього ворога. В Росії хоч Пєлєвін про то писав, а в наших сміливості не вистачає. В нас, зате, спокій і війни немає. Україною крутять, як циган сонцем, справа лише у тому, хто крутить.
Всіх, хто думав головою - або розстріляли, або пересадили. То добре знали совєти, де б зараз була б укрлітература, якби не розстріляне відродження? Але кількість людей, які щось робили на цьому світі і які загинули за роки до розвалу СРСР: Висоцький, Стус, Цой. Сумніваюсь, що вони б змогли з цим миритись. Тому росіяни мають Кінчева зі своїми хріновими проповідями та осаннами Путіну.
В них хоч є Чайф зі своїм «Мимо», а в нас перманентно росте черешня в мами на городі. На Україні немає бешених. В нас всі замріяні пасічники з глюком на трипіллі, підземеллях печерської лаври та сумочках від Луї Віттон. Ангели во плоті. Бозє-бозє!
В Україні немає лідерів. Славні нащадки князів і гетьманів в дупі. Повній і безповоротній. Комуняки (і не тільки) зробили свою справу. Їх справа росте і процвітає, тих, хто виділяється, знищують вже свої - українці (де зараз Башмет, Віктюк, Григорій Гладій?). І керують посередності. ПОСЕРЕДНОСТІ. Ляльки на ниточках. Приманки для слабаків та інфантильних бажаючих скинути свою відповідальність на сліпих поводирів.
Фото з сайту zhurnal.lib.ru