Що найбільше тривожить – це явний перебір агресії як з боку владоімущих, так і з боку людей, що виходять на майдани. Потрібно зупинитись і давати місце тим, хто прагне миру. Чим би не закінчувались революції, навіть розстрілом царів, диктаторів, але мусить прийти мир, щоб держава розвивалась і люди в ній жили гідно.
Маючи досвід не однієї революції, що надовго кидали народи у вир громадянської війни, цінуючи даровану нам незалежність, мусимо продемонструвати і нову якість української революції.
Як на мене, Майдан свою справу зробив. По-перше, він за короткий період показав владі, що якщо навіть вона не має сильної опозиції в парламенті, вона не має права не чути настроїв суспільства, демонструвати зверхність та зневагу до людей.
Народ потребує нової, європейської якості влади і опозиції, які не жеруться між собою біля корита, а перебувають в постійному діалозі із суспільством, чують його і реагують на його запити чи виклики.
Майдани по всій Україні довели нинішній і майбутнім владам, що вони на службі в людей, а не люди підневільні владі. Майдан перетворив з декларації в реальність те, що народ є носієм влади.
Як би влада не жирувала, не обставлялась своїми людьми, змінювала під себе закони, приходить судний день.
Давши владі гіркий урок маємо зупинитись, бо далі йдеться не про зачистку влади, а про державу Україна. Влада і опозиція рівно відповідальні за подальшу ескалацію напруги, можливий розкол України, хаос у державі.
Потрібно навчитися розмовляти не мовою сили, ультиматумів та погроз, а переходити на діалог, чути один одного.
Не можна робити заручником політичних амбіцій політиків весь український народ. Владі потрібно перестати лякати країну надзвичайним станом, а опозиції прикриватись вимогами Майдану.
В Україні дійсно давно назріли кардинальні реформи, починаючи з адміністративно-територіального устрою, закінчуючи конституційною реформою, що має закріпити абсолютно нові засади формування бюджету, виконавчих органів, одним словом зміцнити місцеве самоврядування. Для цього потрібна легітимна Верховна Рада. Ось чому нинішньому її складу слід було б прийняти новий демократичний закон про вибори, а Президенту – оголосити позачергові вибори до Верховної Ради, котра на початку своєї роботи мала би ухвалити новий закон про вибори президента держави і оголосити дату їх проведення.
На цей період опозиції слід було б погодитись очолити і сформувати Уряд національної довіри. В тих областях, де адміністрації вже захоплені протестувальниками, до змін в Конституції обласні ради мали би не формувати позаконституційні органи, а розглянути на своїх сесіях і внести подання президенту по кандидатурах голів виконавчих органів влади, а президент погодитись з цими пропозиціями. Це, як на мене, мало би заспокоїти країну і перейти від махновщини і лікування ран, зближення позицій не стільки політиків, як українців, що проживають в різних регіонах країни.
Ясна річ, потрібно забути, простити всі ці образи, що нанесені останнім часом, перестати ображати один одного на кшталт «екстремісти» чи «тітушки».
Влада і опозиція мають перейматись не тим, як вони будуть виглядати, не боятись виглядати переможеними, а думати про перемогу України, її народу: як тих, хто вийшов на майдани, так і тих, хто там не був чи засуджував їх.
Петро Писарчук, голова ЛОО Партії регіонів у Львівській області