На вулиці Леся Курбаса у центрі Львова, поруч із знаменитим однойменним театром, затінений його славою стоїть чотириповерховий будинок початку XX ст. Однак, якщо уважно до нього придивитися, його вигляд привертає увагу не менше, ніж культурний заклад. Фасад кам’яниці викладений керамічною орнаментованою плиткою, що викликає мимовільні асоціації із віденським будинком Отто Вагнера Majolikahaus. Про нього детально розповіло Бюро спадщини.
Варто зазначити, що вулицю Курбаса заклали у XVIII столітті. На картах Львова XIX ст. вона представлена дерев’яними будинками. У 1820-1830-х роках в одному з таких маєтків, що належав баронам Кавалькабо, проживав композитор Франц Ксавер Моцарт. Сучасну архітектуру там спорудили у XIX-XX ст.
Будинок Санделя на вулиці Леся Курбаса, 5 є цікавим зразком сецесії із витонченим дизайном та інноваційними рішеннями початку ХХ століття. Його проєкт створив Генрик Сальвер у 1906 році, а реалізував архітектор Соломон Рімер. Для облицювання майолікою використали продукцію львівської керамічної майстерні Bracia Mund.
Першим власником будинку у 1907-1910 роках був Ісаак Сандель. Перший поверх кам’яниці він виділив для «Японської кав’ярні», яка працювала тут до Першої світової війни. Верхні поверхи будівлі використовували для проживання. На кожному поверсі було заплановано по два помешкання: дво- і трикімнатне з передпокоєм, кухнею та санвузлом. Згодом аж до початку Другої світової власником будинку був львівський купець Оскар Френкель.
«Будівля вирізняється своїм фасадом, повністю вкритим керамічною майолікою, яка надає їй яскравого вигляду і відсилає до європейських архітектурних тенденцій того часу. Особливістю будинку є наявність балконів на металевих консолях на кожному поверсі. Нижній балкон служить своєрідним бар’єром, який відокремлює рустований торговий поверх від житлової частини, вкритої майолікою», – пише Бюро спадщини.
На підлозі вестибюля можна помітити викладену плиткою дату будівництва кам’яниці – Rejtana L 5 1907. Там же на стінах створили чотири великі панно.
Як зазначають у Центрі міської історії, орнамент сецесійної майоліки фасаду має дещо орієнтальну стилістику. На бежевому тлі контрастно виділяються своєрідні розети, обрамлені стилізованими королівськими блакитними ліліями. Решітки балконів оздоблені кованим орнаментом з рослинними елементами, колами та звивистими лініями, різними на кожному поверсі.
У наш час перший поверх орендує бізнес, а верхні поверхи досі залишаються житловими. Будинок є пам’яткою місцевого значення.
Більше пам’яток – у рубриці «Краєзнавство»