Сергію Науменку 25 років, він з Маріуполя. Останні кілька років хлопець розвиває свою справу: до війни він виготовляв прикраси з дерева та епоксидної смоли, був доволі успішним. Однак через повномасштабне вторгнення Сергію з дівчиною довелось зібрати речі у рюкзак, взяти двох котів та разом з близькими виїхати з рідного міста. Сергій Науменко згадує, що у лютому 2022 року у нього було всього 20 тис. грн власних заощаджень.
Зараз майстер відновив свою роботу у Львові, тільки замість прикрас виготовляє сувеніри зі знищеної російської техніки. Хлопець працював з уламками від штурмовика Су-25, «Алігатора», штурмовика Су-35, гвинтокрила Мі-35, а також з ЗРК «Оса», ударного безпілотника «Ланцет», танком та іншою ворожою технікою.
ZAXID.NET поспілкувався із переселенцем та розповідає, як майстер з Маріуполя відновлює свою справу у Львові.
Починав бізнес на балконі
Сергій Науменко до повномасштабного вторгнення виготовляв та продавав прикраси через Instagram. Хлопець розповідає, що зацікавився прикрасами з епоксидної смоли приблизно п’ять років тому. У рідному Маріуполі він ходив на англійську та познайомився з хлопцем, який виготовляв такі прикраси.
«Один хлопець на занятті вирішив себе прорекламувати для групи і показав каблучку, яку він зробив з дерева та епоксидної смоли. Я такого ще не бачив, це було щось нове. Я здивувався, що таке можна зробити. Хлопець був звичайним, він сам це робив, і я подумав, що в мене теж вийде», – пригадує Сергій Науменко.
Після цього Сергій Науменко замовив матеріали та почав майструвати свої перші прикраси. Зізнається, що перший досвід не був вдалим, бо на той час він не знав практично нічого про технологію виготовлення таких прикрас, інформації в інтернеті тоді теж було небагато. Сергій радився зі своїм знайомим, навіть місяць у нього попрацював та багато навчився.
«Я завів інстаграм, вдосконалював свої знання. Прикраси виготовляв вдома, на своєму робочому столі, де раніше готувався до пар. Це місця було "заливочним цехом", а шліфував на балконі. Так тривало десь півтора року», – каже майстер.
Приблизно за півроку до закінчення університету хлопець отримав невеликий грант на 17 тис. грн, який допоміг пришвидшити процес виготовлення прикрас.
Прикраси, які виготовив Сергій Науменко
Після завершення університету Сергій Науменко з’їхався зі своєю дівчиною. Вони переїхали у двокімнатну квартиру, і в одній з кімнат та на балконі Сергій облаштував майстерню. Там вони жили два роки.
«Зібрали речі у рюкзаки, взяли двох котів та виїхали»
У Маріуполі було чутно «пожвавлення» на Донбасі ще до повномасштабного вторгнення. Сергій Науменко розповідає, що постійно читав новини, але не усвідомлював, що це може мати такі наслідки.
«Думали, що знову трохи "пошумлять", як це було в 2014 – 2015 роках. У нас всі вісім років було щось чутно, моя дівчина жила на східній частині міста, і там з 2014 року було чутно іноді, як гатили по селах.
22 лютого ми зібрались на мітинг перед драмтеатром, хотіли показали, що ми за Україну і нам не байдуже те, що відбувається. У нас було доволі проукраїнське місто, хоч люди спілкувались російською. Люди думають, що от вони російськомовні – значить русню підтримують. Такого не було, всі сєпари, які були, вони або затихли у 2014-2015 роках, або позникали. Усе було добре, місто гарно розвивалось», – розповідає переселенець.
У ніч на 24 лютого 2022 року, коли почалась повномасштабна війна, Сергій Науменко практично не спав. Приблизно з 4-5 ранку було добре чутно вибухи, а о сьомій ранку прокинулась його дівчина, оскільки цього разу прилетіло приблизно за 500 метрів від їхнього будинку.
«26 лютого ми виїхали з міста, бо бачили, що обстріли наростають. Ми не могли спати, було дуже страшно. Ми нормально вибрались з міста, тоді ще наші стояли, казали, щоб пошвидше їхали. ППО тоді уже було розвалене», – пригадує Сергій Науменко та додає, що вони з майбутньою дружиною зібрали свої речі у два рюкзаки та забрали з міста двох своїх котів.
Перед початком повномасштабного вторгнення пара зробила ремонт в квартирі та під час ремонту злітала в Єгипет, тому заощаджень було небагато. З Маріуполя пара виїхала разом із родичами, але батько дівчини у перший же день повномасштабного вторгнення пішов у військкомат, був у теробороні і потім потрапив у полон на «Азовсталі». В полоні він був п’ять місяців, восени 2022 року його обміняли.
Сергій Науменко розповідає, що влітку вони з дівчиною одружились, їм подарували гроші на весілля, і вони придбали машину. Станом на той час, коли вони довідались, що батька дружини обміняли і він у Дніпрі, в Сергія було приблизно два місяці водійського досвіду. Тоді пара уже жила у Львові.
«Дружині подзвонили і розповіли, що батька звільнили з полону, і ми наступного дня виїхали в Дніпро. Я ще погано водив. Ми ще дорогою забирали родичів, знайомих, загалом нас було п’ятеро, і я 14 годин за кермом. Ми приїхали за 15 хвилин до закриття госпіталю, встигли його побачити. З ним вже були мої рідні, бо вони залишились в Дніпрі. З ним все гаразд, у нього осколок в бедрі і його, мабуть, не будуть рухати. Для того, що він пережив, у нього добрий стан», – каже Сергій Науменко.
Відновив все з нуля у Львові
Виїхавши з Маріуполя пара приблизно півтора місяця жила з родичами у Дніпрі, але компанія, де працює дружина Сергія, переїхала до Львова. Тому переселенці вирішили поїхати сюди. Уже в Дніпрі Сергій купував найнеобхідніші речі для роботи, а приїхавши у Львів вирішив, що треба відновлювати свою справу.
Хлопець розповідає, що на той час мав близько 20 тис. грн власних заощаджень, йому також допомогли його клієнти, які підписані на сторінку в Instagram, та пожертвували 10 тис. грн на відновлення його справи. Сергія Науменка також підтримували його близькі.
«У Львові знайшли квартиру, і я вирішив, що пора відновлювати свою роботу. Гуляв по центру і фактично не знав, що я шукаю. Потім подумав, що мені будуть потрібні послуги лазерного гравіювання, і спершу вирішив шукати, хто надає такі послуги. Перше місце, яке я знайшов на гугл-карті, мені сподобалось, у хлопців є все, що мені потрібно. Я їх спитав, чи в них часом нема якогось куточка, де б я міг попрацювати. Вони порадили звернулись до охорони, виявилось, що там була невелика вільна кімната у будівлі, і я почав її орендувати», – розповідає переселенець.
Сергій уже почав отримувати замовлення від своїх підписників, вони надсилали оплату наперед, і був певний капітал для старту. Щоб відновити майстерню повністю, хлопцю знадобилось понад півроку і близько 200 тис. грн.
«Розібрати русню на сувеніри»
Влітку 2022 року Сергій Науменко почав «розбирати русню на сувеніри» та виготовляти брелоки зі знищеної українськими військовими ворожої техніки.
«Мене знайшов військовий кореспондент, волонтер Петро Шуклінов. Точніше його друг приїхав до Львова, показав мені шматки ЗРК "Оса", там були якісь фари. Він попросив зробити з них брелоки. У мене тоді було мало інструментів, я шматками це все розламав, залив смолою. Воно й мало виглядати таким розбитим, а не красивим з візерунками. Дохла русня такою і буде», – каже Сергій Науменко.
Брелоки, які витоговив переселенець зі знищеною російської техніки
Тоді майстер зробив 20 брелоків, їх розіграли і одразу зібрали гроші на три пікапи для українських військових. Це приблизно 500 тис. грн.
«Потім до мене прилетів гелікоптер – Ка-52, "Алігатор". Я подумав: "Вау, оце техніка". Було декілька шматків, але був такий метал, який я не міг порізати, бо в мене тоді ще не було навіть болгарки. Петро Шуклінов тоді допоміг та купив болгарку. Потім прилетів ще один гвинтокрил Мі-35, там був товстий метал, алюміній, треба був нормальний інструмент. Тоді у мене ще не було багато грошей, і навіть 2 тис. грн за раз віддати було важко. Петро Шуклінов мені дуже допоміг, в сумі він десь на 10 тис. грн купив мені інструментів», – пригадує як починав робити сувеніри з знищеної ворожої техніки Сергій.
З «Алігатора» майстер зробив 30 брелоків, уже потім Сергій Науменко дізнався, що ці брелоки нардеп Олексій Гончаренко подарував конгресменам у США.
Сергій Науменко також співпрацював з волонтером та активістом Сергієм Стерненком. Він передав Петру Шуклінову шматок від штурмовика Су-25, з яких Сергій Науменко зробив чимало брелоків.
«У мене був номер Стерненка, бо я відправляв йому брелоки поштою. Через якийсь час він кидає мені фото уламків ракети GMLRS для HIMARS, яка вдало відпрацювала по позиціях русні десь на півдні. Залишився хвостовик, і Стерненко спитав, чи можна зробити з цього сувеніри. Я думав, що знову брелочки, але ракета дуже велика і дуже важка. Всі російські вони якісь алюмінієві, а ця сталева, я її ледве розпиляв. Стерненко попросив зробити не брелоки, а статуетки», – каже майстер.
Тоді Сергій Науменко зробив 10 статуеток: три з епоксидною смолою та сім без смоли. Сергій Стерненко потім їх розіграв і зібрав більше мільйона гривень.
«Я знову був дуже щасливий, що я не тільки собі на хліб заробляю, а й можу допомагати. Все, що я роблю, уся сувенірна продукція з руснею, це для того, щоб далі воно принесло допомогу країні», – ділиться враженнями майстер.
Наразі Сергій Науменко фактично не займається прикрасами, оскільки багато часу займає проект зі знищеною ворожою технікою, а також у майстра є оптові замовлення. Придбати сувеніри зі знищеної російської техніки і тим самим підтримати українських воїнів можна на сайті «Несемось».
Сергій Науменко розповідає, що у цей непростий час робота допомагає йому бути в ресурсі. У хлопця є й своя особиста колекція брелоків. Він зберігає по шматку з кожної одиниці техніки, зброї, з якими він працював. Наразі уже має 16 різних брелоків, серед яких уламки від Су-35, Су-25, Ка-52, Мі-35, Мі-8, ЗРК «Оса», танку, безпілотника «Ланцет».
Майстер і сам долучається до волонтерства. Товариш Сергія надіслав йому уламки від гвинтокрила Мі-8, з яких майстер зробив сувеніри, їх успішно розіграли та змогли придбати дрон для брата дружини Сергія, який зараз захищає Україну.