- Я не жалкую про те, що зробив. Я б все одно записував і все одно оприлюднював би. Якби я знав, дійсно, що такий тернистий шлях мені доведеться пройти, я б діяв по-іншому. Я був переконаний, що досить оприлюднити записи, як на Банковій піднімуть білий прапор.
Екс-майор Управління державної охорони України Микола Мельниченко розповів в ексклюзивному інтерв’ю для ZAXID.NET про інцидент на українсько-польському кордоні, відповідальність Леоніда Кучми та Володимира Литвина, люстрацію і про свої електоральні перспективи.
- Ваш виїзд на міжнародний економічний форум в Польщу не відбувся. Про що Ви там мали говорити? Можливо, були якісь речі, які Ви хотіли розповісти і які могли злякати владу, через що Вам і завадили виїхати з України? Ви начебто збиралися говорити про корупцію в Україні…
- Знаєте, яку я зробив помилку? По-перше, я анонсував свій виступ, анонсував, що, перебуваючи на цьому економічному форумі, я мав заплановану низку зустрічей. Сам виступ тривав би 7-10 хвилин, в ньому я не зміг би розкрити все те, що потрібно розкрити. Перебуваючи там, на економічному форумі, я мав би можливості спілкуватися із світовими лідерами – як відомо, там також будуть присутні і Єжи Бузек - президент Європарламенту, Кваснєвскі, прокурор США, Саакашвілі і багато-багато інших представників світової еліти. З рядом політиків в мене були заплановані зустрічі.
Також мені приходило дуже багато запрошень на можливі інтерв’ю зі світовою пресою. Там я міг би більш детально розповісти про стан корупції в Україні і про те, хто і як з корупцією бореться. Я нікому не відкрию таємниці, якщо скажу, що найбільша проблема в Україні для українців і для держави – це корупція.
Я, як людина, котра знаходиться під охороною держави, офіційно заявляв, офіційно писав на ім’я голови Служби безпеки України: я буду там такого-то числа, я буду там виступати з тим-то і тим-то, буду розповідати, як Президенти Кучма, Ющенко і Янукович борються з корупцією. І я думаю, що декого це сильно злякало. Думаю, що дехто із них боявся, що я буду говорити: «Ось бачите, корупціонер Янукович зробив такі і такі корупційні дії». Думаю, ця шпана, яка навколо Януковича – вони все зробили для того, щоб я не міг виїхати.
Дивіться, як вони зробили. Я приїжджаю на кордон. Служба безпеки України чітко знала, що я їду на цей форум, чітко знала, яким маршрутом я слідую, чітко знала, якою машиною і о котрій годині я буду перетинати державний кордон. Машині, на якій я їхав, був зелений коридор, нас там пропускали, казали «будь ласка, проїжджайте», щоб не стояти в цих великих чергах.
В останній момент що трапилося?! Чи якийсь дзвінок відбувся, чи хтось, може, в базу даних комп’ютера навмисне вніс таку інформацію, що, нібито, мені заборонений виїзд з України, посилаючись нібито на рішення слідчого Генеральної прокуратури. Що ми бачимо далі? Після того, як в ЗМІ це піднялося, то навіть офіційна прес-служба Генпрокуратури вустами керівника прес-служби Бойченка спростувала, що є якісь рішення, які забороняють Мельниченку виїзд. Вони говорять: «Якщо є, то це – СБУ». В СБУ також спростували, кажуть: «Якщо є, то це – прокуратура», розумієте?
Тобто що відбулося? Дійсно, якась помітка в прикордонників є, але хто її вніс? Прокуратура каже, що не вносила, і Служба безпеки каже, що не вносила. Було б абсурдом Службі безпеки України вносити мене, якщо вони забезпечують мою безпеку. Це - так, емоційно, а юридично: якщо слідчий виносить рішення, яким забороняє мені покидати територію України, це називається «підписка про невиїзд». Я маю тоді бути офіційно ознайомлений з цим. Жодних цих процесуальних кроків зроблено не було, і це однозначно говорить про те, що проти мене була зроблена провокація. І це, я вважаю, було вигідно, перш за все, голові Верховної Ради Литвину.
- Але якщо повертатися до тих фактів, які Ви могли б озвучити, яких люди боялися – Ви можете зараз якісь озвучити? Можливо, була якась конкретна інформація, якої хтось міг боятися?
- У доповіді пролунало б те, що я завжди говорив, але, на превеликий жаль, не всі чують. Що Литвин є підбурювачем Кучми до вбивства Гонгадзе – раз. Я думаю, що цього більше всього боїться Литвин, тому що це б знову і знову підняло тему на Заході, і це йому в принципі не потрібно. Литвину легше пережити скандал тут, в Україні, щоб мене не пустили в Європу, щоб про це говорили, ніж би я там зустрічався зі світовими політиками, давав би інтерв’ю, плюс – цю конференцію транслюють в режимі он-лайн на багато-багато країн. Це для нього неприпустимо, більш за все він цього боїться.
А Януковичу… Ну, я не бачу, які підстави, щоб йому особисто брати і ставити мені перепони. Це – суб’єктивна думка.
- Чому?
- А який сенс? Всі процеси, які відбуваються зараз в Україні, позитивні чи негативні, вони інтерполюються зразу на Януковича, тому що вся влада сконцентрована зараз в руках Януковича – принаймні, нам так здається.
Чи це може бути особисто – я далеко… Я не вірю в те, що особисто Янукович може все охопити і всіма питаннями займатися. Йому такий ореол зробили, що він все вирішує. Ну, в принципі, так – не він, а Адміністрація Президента. Є та команда, яка привела Януковича до влади. Це – відомі нам особи: той же Льовочкін, і той же Хорошковський, той же Фірташ, ну і там Клюєв, Бойко. Думаю, там хтось такий «обезбашений» разом із Литвином прийняли таке рішення. Особисто Януковичу це не потрібно, тому що це бумерангом б’є по ньому, б’є по іміджу України. В першу чергу – по ньому.
- Тобто Ви не мали такої інформації про корупційні діяння власне Януковича, якої б він міг боятися?
- Я скажу так. Янукович – не ангел, раз. Я ніколи не мав бажання, щоб Янукович був президентом. Це – беззаперечний факт. Я не голосував за Януковича ні в 2004 році, ні в 2009 році. Не голосував і не голосував би.
Сказати те, що я вважаю, що Янукович – це найкращий президент? Ні, ні і ще раз ні! Чи є в мене підтвердження того, що в діях Януковича є склад корупції? Так, є – вірніше, у мене є підтвердження того, що Янукович – не ангел. Є. Чи мав я на увазі оприлюднювати ці факти в Польщі? Щиро скажу: ні, ні і ні. Тому що це тільки завадить інтеграційним процесам України. Так, могла бути якась там чергова сенсація, потім паплюжили б Україну чи Януковича.
Янукович особисто для мене, вірніше, для України, зробив багато: не заборонив Генеральній прокуратурі України порушити кримінальну справу проти Кучми. І за це йому велике, в принципі, дякую.
- Після того, як Ви не змогли виїхати в Польщу, Ви звернулися і до президента, і до голови СБУ щодо цієї ситуації. Чи Ви отримали якусь реакцію, якісь відповіді?
- Я зателефонував в приймальню Хорошковському, я сказав про такий стан речей… Ну, Хорошковський що зробив – тільки виділив мені додаткову охорону і машину супроводу з мигалками. Це, в принципі – його дії.
Також мій адвокат написав офіційну заяву в Генеральну прокуратуру України, щоб ГПУ втрутилася у дану ситуацію. Але, як ми бачимо, на сьогодні, принаймні я втручання не бачу. Корупційна система, яка діє в Україні, діє цинічно, підступно і загрожує існуванню влади в Україні, тому що, якщо б було сказано: «Мельниченко, ми тебе не випускаємо з України» або «Ось проти тебе порушена кримінальна справа 2001 року, яку порушував суддя Кірєєв, ми тебе звинувачуємо в тому і в тому» - то це було б зрозуміло. А так я офіційно звертався до Хорошковського: будь ласка, скажіть мені, в провадженні кого, якого слідчого знаходиться кримінальна справа, яка проти мене порушена? У них було 10 днів на те, щоб мені дати відповідь. Не дали відповіді. Про що ми говоримо? Ми говоримо однозначно про те, що голова Служби безпеки мені дає підстави говорити, що Хорошковський – це корупціонер, тому що він не виконує норми закону. 10 днів – будь ласка, дай відповідь! Це – карна справа проти мене! Немає відповіді… Корупціонер? Корупціонер.
Пшонка дав відповідь, але не на десятий день, а на 14-й день – але дав. Я звертаюсь в прокуратуру, щоб прокуратура поновила законність. У прокуратури на це є місяць, щоб відреагувати на мою заяву. Да, вона відреагує, але, як кажуть, поїзд пішов, і я вже не попадаю в ту саму Польщу.
Також мені, в принципі, там пригрозили, сказали, що якщо я і далі, як говорять, язиком молоти буду, то ми тебе засадимо, знайдемо за що посадити. Я кажу: «Хлопці, та мені плювати, що ви мені погрожуєте, що ви мені говорите. Все одно я буду іти, все одно я до кінця пройду цей шлях».
- Чим закінчиться Ваша справа, як Ви думаєте?
- Що має бути, дивіться… Якщо шпана і далі буде розпоясуватись, то мене мають закрити, заарештувати. Це – об’єктивна реальність. Далі будуть тримати деякий час у в’язниці. А далі що вони мають зробити? Вони мають засудити мене за розголошення державної таємниці, причому карна справа проти мене буде під грифом «Таємно». Для розголошення в ЗМІ це не буде пущено, суд буде таємний.
- Якщо говорити про справу Гонгадзе, чи, великою мірою – справу Кучми, то як Ви вважаєте – відповідальність хоча б колись буде доведена до кінця в судовому порядку?
- Я скажу так: коли при владі будуть люди, які не пов’язані корупційними схемами із Кучмою, Кучма обов’язково буде на лаві підсудних. Це – мінімум. А так, обов’язково має бути конфісковане те майно, яке награбував Кучма і компані, і повернуто в бюджет України. Це – також обов’язковий фактор.
Коли має трапитися? Ми всі з вами сподівались, що це трапиться в 2005 році. Не трапилося цього, тому що вони – однакові, хто були при владі і хто є при владі. Коли буде? Я хотів, щоб це було ще вчора. Реально коли може бути? Коли відбудеться зміна політичної еліти. Зміна політичної еліти вже може відбутись наступного року. Тому що навіть візьміть по опитуваннях: є надії людей. Близько 50% населення України втомилося від тієї влади і від цієї влади. Вони хочуть не нової влади, а іншої влади, інших облич.
Якщо нам вдасться донести до людей, що, люди добрі, у нас є шанс – шанс змінити країну, провести люстрацію, як це було в тій самій Польщі, в тій самій Чехії, в тій самій Грузії. Ви подивіться, як Грузія, на якому вона дні лежала… Пригадайте: даішники грузинські – Боже мій, самі корумповані були «менти» в Радянському Союзі! А зараз довіряють співробітникам грузинської поліції 95% населення країни. Далі – візьміть приклад із Польщею. Пригадайте, як економіка Польщі лежала, як з України везли все: і праски, і все, що завгодно – щоб туди продати, ті самі цигарки, ту ж саму горілку, тому що нічого не працювало. Вони що зробили в Польщі? Провели люстрацію, не допустили певних чиновників по певних критеріях до влади. Подивіться на Польщу сьогодні. Візьміть ту саму Чехію, Прибалтику.
- Повертаючись до справи Гонгадзе, знаючи наперед, як вона розвиватиметься впродовж останніх 10 років, чи пішли б Ви на оприлюднення плівок у 2000 році?
- Я не жалкую про те, що я зробив. Я б все одно записував і все одно оприлюднював би. Але я б діяв інакше. Якби я знав дійсно, що так довго, такий тернистий шлях мені доведеться пройти, я б діяв по-іншому, взагалі інакше. Тому що я був переконаний, що досить оприлюднити записи, як на Банковій піднімуть білий прапор і підуть на Лук’яновку прямо здаватися. Е ні! Я недооцінив, я був молодим, наївним, людиною, яка слабо орієнтується в політиці і в усіх політичних, в принципі, процесах.
- Як по-іншому?
- Один з можливих напрямків розвитку: потрібно було кулуарно зібрати команду, потрібно було знайти декількох політиків, які могли б зробити так, що Кучма мав піти. Наприклад, один із сценаріїв, я не кажу, що він міг би обов’язково бути реалізований, але він мав би шанс на реалізацію. Наприклад, приходить Іванов там до Кучми і каже: «Льоня, у мене на тебе стільки-там матеріалу…». Якби я знав, якби я пішов там до гадалки і сказав би: «От скажіть, будь ласка, така от ситуація, що буде далі?». Вона б так, як Ванга або ще щось сказала б: «Якщо підеш направо – буде те то, підеш наліво – буде так, підеш прямо – буде те то».
Якби я знав, що наша політична еліта така гнила, то я б скористався цією гнилістю політичної еліти. Вони думають про що: про свій гаманець і щоб не сісти у в’язницю. То можна було б, наприклад, підійти до того самого Кучми і сказати: «Льоня, от ти награбував стільки-то, давай ми з тобою домовимось: 50% від награбованого ти віддаєш державі, – раз. Далі: ми з тобою робимо люстрацію, всіх тих, хто грабували… Ну, Бог з ним, щоб ти особливо не сперечався (бо у Кучми була дуже сильна на той час влада). Те, що ти награбував, 50% віддаєш, ми тебе не чіпаємо, але ми приводимо нормальних людей до влади: твої наступники і так далі. Домовляємось, буде Іванов, Петров чи Сидоров».
Можна було б робити в принципі так, але це неетично – так, аморально – так, але після оприлюднення записів це робили майже всі політики: і з боку Юлії Тимошенко, і з боку Ющенка, і з інших. Вони що хотіли – тільки прийти до влади, і вони всі обіцяли Кучмі недоторканість. «Льоня, зроби так, щоб президентом був я». Вони всі це пропонували, а Кучма не вірив, тому що правовий механізм був запущений, тому що в Мельниченка «криша з’їхала» і він наполягав тільки на одному, що Кучма має сидіти. Ніяких там переговорів, нічого. Бо я свято в це вірив, що з терористами вести переговорів не можна, принаймні, коли записи були оприлюдненні, цього робити не можна було, треба було іти і добивати повністю. До мене ж приїжджали емісари і кажуть: «Микола, Кучму ранили, а не добили. Давай, з ним домовляйся!». Боже мій, скільки цих емісарів було. Я ж навіть їздив на переговори і домовлявся, щоб Кучмі були надані гарантії. Але оточення зіграло свою гру.
- Ви вже сказали, що підете на парламентські вибори зі своєю політичною силою. Не секрет, що Ваш імідж для більшості українців пов’язаний з касетним скандалом 2000 року, Ви для багатьох все ще той самий екс-майор Управління Держохорони, який записував розмови Кучми. І це не найсвіжіший імідж, мабуть, доведеться над ним працювати?
- Знаєте, по-різному є. Мельниченка знають? Знають. Підтримка в суспільстві є, так само, як і непідтримка. Це також об’єктивна реальність. Я не «красна дєвіца», щоб всім подобатися. І такого, в принципі, немає. Ви не знайдете жодного політика, якому довіряло б дуже-дуже багато людей. У мене є прихильники, які свято будуть вірити в мене, і їм так само, як Юлії Тимошенко, Януковичу, іншим. Є також, які при жодних обставинах не будуть мене підтримувати. Ми люди, ми всі різні. Але я пишаюся тим, що в останні роки я послідовний.
Зараз дописується книга саме про мене, де я детально описую, що спонукало мене піти на такий крок, описую своє перебування в США, в Європі, в Україні, різні переговори. Дуже багато людей зрозуміють, прочитавши цю книгу, чому я на це пішов, вони зможуть пережити, окунутися в ці роки і бути зі мною поруч, дивитися на це все. Тому що, на превеликий жаль, інформаційна блокада, яка навколо мене, ви подивіться: за 10 років Мельниченко не брав участь в жодному політичному ток-шоу, яке зв’язане із записами, із Гонгадзе, із Мельниченко. Навіть, щоб я міг висловити свою позицію. Бо про мене дуже багато говорять, і говорять тої самої брехні.
Візьміть, коли була порушена кримінальна справа проти Кучми, на УТ-1 в студії Савіка Шустера два рази, а це 8 годин, обговорювали Мельниченка – чому він записував, а кому він подавав, продавав, чи не подавав, а чого він туди їздив. Як так? Візьміть правила журналістської етики, людину, якої немає в студії, не обговорюють. Або, принаймні, щоб був його представник. Їм невигідно, їм потрібно зробити із Мельниченка дебіла-охоронника, який нічого в цьому не розуміє, якому, наприклад, дали вказівку олігархи, спецслужби, і він просто взяв на себе те, що нібито не робив. І такий формується імідж. І це кому потрібно? Це формувати дуже потрібно дуже багатьом сильним міра сєво. Візьміть, кому належать ті ж самі телеканали. 26% всього ефірного часу телеканалів – це сім’я Кучми. Ви що, думаєте, вони мені дадуть слово? Ні.
Я збираю команду. Тяжко? Так, тяжко. Ефіри, якщо виходити на якісь центральні телеканали, за ефіри треба проплачувати. Кажу, я не грабував, я не вбивав, я не продавав, в мене немає таких ресурсів. Потрібно йти просто до людей, в Інтернет, місцеві газети, радіо, іти до людей і просто їм пояснювати. Повірять – так, не повірять – ну, що я можу зробити? Якби дійсно дали хоча б декілька прямих ефірів, щоб я міг спокійно аргументувати. Будь ласка, кого завгодно мені в опоненти. Немає питань. Любу аргументацію я можу аргументувати, можу довести свою правоту. Більше того, я готовий, ще раз наголошую, готовий пройти, наприклад, тест. Як я пропонував, можна зробити навіть в прямому ефірі: береться гільйотина, вона керується за допомогою комп’ютера, комп’ютер керується за допомогою поліграфа, детектора брехні. Людина сідає, і будь ласка, три помилки зробив і гільйотина опускається. Я готовий це пройти і чітко показати, що все, що записано, відповідає дійсності, що Кучма, Литвин енд компані займалися вбивствами, пограбуваннями і терористичними актами. Про те, що за мною ніхто не стояв, ніхто мене не просив, не наказував це робити, принаймні це я готовий взяти і підтвердити. Також, я переконаний, було б дуже гарно для України, щоб і Кучма, і Литвин, і інші люди пройшли через цей тест, через очищення. Це буде набагато краще Україні, як державі, але ж вони на це ніколи не підуть. Вони навіть не підуть на звичайні дебати, де б без образ аргументували ту чи іншу позицію.
Зараз патова ситуація для того самого Кучми, для того ж самого Литвина і для того ж самого СБУ. Проти мене відновлена ця маразматична кримінальна справа, суддя Кірєєв відновив. Що мені будуть інкримінувати – те, що я записував. Добре, а я що, це приховував? Ні. Я кажу: «Я записував». Далі, хто буде потерпілою стороною? Кучма, чи Литвин, чи держава - хто потерпіла сторона? На таких юридичних нюансах ми і спіткнемося. Кучма має бути допитаний і Литвин в рамках моєї кримінальної справи. І Кучма, і Литвин мають сказати: «Так, оце голос мій». А там який запис не візьміть – кругом кримінал. І Кучма, і Литвин попадають впросак, бо ні Кучма, ні Литвин не давали свідчень по записам ні по Гонгадзе, ні по Подольському. Вони кажуть: «Ні, ми не даємо». А тут вони мають підтвердити хоч одне слово. І цей процес має бути, якщо вони не підуть по безпредєлу, а вони можуть піти.
- Якщо говорити далі, про майбутні вибори до ВРУ, Ви говорили про люстрацію, концепцію її Ви виклали... Але цікаво, що в Україні є ще одна партія, яка є прихильницею люстрації – ВО «Свобода». Вам, очевидно, доведеться конкурувати.
- Я не думаю, що ми конкуренти. Із Олегом Тягнибоком ми товаришуємо. У «Свободи» також є принципи люстрації, побудовані на трьох «к» – кучмістів, комуністів і кагебістів люструвати. Я хочу, щоб була проведена люстрація більш широко. І в жодному разі ми не будемо зі «Свободою» конкурентами. Надіюсь, що і «Свобода», й інші зможуть пройти в парламент і ми зможемо провести дійсно широку люстрацію.
- Ви нещодавно написали у себе на сайті, що «Українська люстрація» (політична сила Мельниченка, – ред.) «переконливо перемагає на парламентських виборах».
- А ви хочете, щоб я говорив, що не перемагає?
- Це не зовсім щиро, мабуть…
- Чим це нещиро? Візьміть навіть соцдослідження. Я вам кажу щиро, «за» Мельниченка готові проголосувати понад 4% населення України - це доконаний факт.
- Які це соцопитування?
- Опитування проводила Ірина Бекешкіна. Це офіційно було в 2003 році. І ми замовляли буквально недавно. Їм потрібно або мене саджати, як Луценка…
- У березні Ви заявляли, що Януковича в Росії хочуть «прибрати»…
- Не тільки в березні. Я це заявляв ще в вересні 2010 року. Я давав інтерв’ю і сказав, як буде розвиватись ситуація, і говорив про те, що впливові люди в Росії у 2011 і 2012 роках будуть намагатись прибрати Януковича від влади. Я надав ту інформацію, яку знав. Ви сьогодні бачите, що Янукович – це та людина, яка об’єктивно може бути націоналістом, який буде захищати національні інтереси України більше, ніж Степан Бандера. І те, що конфлікт обов’язково має бути між Януковичем і керівництвом Росії, – це факт. Я знаю про Януковича багато, зараз йому потрібна підтримка. Він робить дуже багато поганих справ, і це також факт. Але якщо ми зараз ослабимо Януковича, то що буде? Вони підкилимно, кулуарно домовляться, і Віктор Янукович буде вимушений здавати національні інтереси України. Це також об’єктивний факт. Чим більшою буде підтримка Януковича в Україні, тим менше він буде йти на поступки Росії, іншим країнам. Але Янукович також людина, він помиляється, він робить дуже багато помилок. І з Луценком – так, помилка, з Тимошенко – в принципі, помилка, зі мною – також помилка. Не потрібно цього робити. І Янукович має зрозуміти, що прийде час, це, думаю, десь буде в наступному році… Янукович сидить на дереві. І разом з ним його олігархи, кумов’я, браття, сваття, фінансові магнати, газові магнати. І він сидить на тому дереві. Але дерево тріщить, і всім місця там не вистачить. А внизу – оце "бидло", яке називається українським народом, як на нього говорять "сільниє міра сєво". А це бидло, воно стоїть внизу і дивиться, і воно, якщо хтось буде падати, може затоптати, а може спіймати.
Янукович почав пиляти сук, на якому сидить. Не зупиняйся, пиляй далі! Але спілкуйся з людьми, щоб люди могли усвідомлювати і бачити, що ти робиш. Якщо люди побачать і повірять, то вони тебе спіймають і втримають. Тому потрібно, щоб він міг говорити. А оточення довкола Януковича, ті ж люди, які зробили провокацію зі мною, вони підставили Україну, Януковича.
- Ви ж мали на увазі замах на Януковича?
- Я не говорив про замах. Я говорив «приберуть від влади». Про замах – ні.
- Давно вже ходять чутки про Ваш зв’язок з російськими спецслужбами. І Кучма недавно пообіцяв, що вся Україна невдовзі дізнається про це…
- Леонід Данилович, та будь ласка. Більше того, я проводив переговори в Росії і ці переговори курувало ФСБ. Я що з цього таємницю робив? Ніколи я з цього таємницю не робив. Переговори відбувались на прохання Кучми, коли Кучма пропонував мені 100 млн доларів за записи. Це була вимога Кучми – переговори в Росії, бо він довіряв Росії. Якщо тут щось не так – будь ласка, до суду, в прокуратуру.
- Говорячи про те, що Ви могли б для цього зробити, Ви написали на своєму сайті, коментуючи інцидент між Ляшком та Мартинюком в сесійній залі ВР: «Олегу я заздрю, оскільки він має можливість дуже близько підійти до керівництва парламенту, наприклад, із заточкою та посміхаючись міцно їх обняти. І в такому випадку, Олег був би національним героєм». Ви б на місці Ляшка таке зробили, якби мали можливість?
- На превеликий жаль, литвинів в Україні дуже багато. І на кожного литвина потрібно, щоб був Ляшко. Я мав можливості вбити Кучму. Кучма декілька разів на день проходив повз мій кабінет. Для мене були не великі труднощі витягнути пістолет і вбити Кучму. Що б це дало? Це, в принципі, нічого б не дало. Але, я не виключаю, що якщо нас заженуть в глухий кут, що не буде іншого шляху, щоб зібрати 300 людей, які готові пожертвувати собою і з заточками, чи з луками, чи з дубинками, чи з битами прийти до цих людей, які заважають українцям жити, і очиститись від них. Наприклад, їх можна взяти на корабель посадити і відправити на Місяць. Там, до речі, японці будують піцерію, нехай там піцу їдять.