Менше половини потребуючих українців отримали торік засоби реабілітації

16:05, 13 січня 2011

На забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації у 2009 році з державного бюджету виділено 303 млн грн, а у 2010 – 297 млн гривень. За результатами аудиту ефективності їх використання Колегія Рахункової палати зробила висновок, що законодавчо встановлені державні гарантії своєчасності та доступності забезпечення засобами реабілітації не виконуються.

Право на отримання цих засобів мають понад 700 тис. осіб, але з кожним роком все менше задовольняється їх потреба: у 2009 році – на 70%, у 2010 році – менш ніж на 50% (показник найнижчий за останні 10 років). У 2011 році цей показник планується на рівні 41%. У 2009 році понад 120 тис. осіб, а у 2010 році – більш як 190 тис. осіб не скористалися правом на отримання технічних та інших засобів реабілітації, повідомили ZAXID.NET в прес-службі Рахункової палати.

Причиною цього аудитори назвали насамперед щорічне обмеження фінансових ресурсів за бюджетною програмою «Забезпечення окремих категорій населення України технічними та іншими засобами реабілітації» та скорочення обсягів державного замовлення на постачання продукції соціального призначення. Серед інших причин – зростання цін на засоби реабілітації, низька завантаженість протезно-ортопедичних підприємств, а також неналежне організаційне забезпечення Мінпраці та Фондом соціального захисту інвалідів виконання цієї бюджетної програми.

Через безсистемне формування органами праці та соціального захисту населення потреби у технічних та інших засобах реабілітації та неефективне управління коштами бюджетної програми накопичилися значні залишки засобів реабілітації. Так, у 2009 році видача інвалідних колясок на 75% проведена за рахунок залишків на початок року, за 9 місяців 2010 року - на 92,4%. Аналогічно проводилася видача інших засобів реабілітації.

Аудитом встановлено, що основна частина бюджетних асигнувань зміщувалася на ІV квартал: 47,5% – у 2009 році та 52,7% – у 2010 році. Наслідком цього стали черги на отримання засобів реабілітації та несвоєчасне забезпечення ними. Наприклад, ортопедичне взуття, замовлене на Львівському казенному експериментальному підприємстві засобів пересування і протезування, інваліди очікували в середньому 7-8 місяців від моменту звернення при встановленій нормі 20 робочих днів.

Мінпраці не запровадило статистичної, відомчої звітності про чисельність осіб, які потребують забезпечення засобами реабілітації за їх видами, та не забезпечило належного функціонування централізованого банку даних інвалідів. Це перешкоджало обґрунтованому визначенню потреби пільгових категорій населення у засобах реабілітації.

Аудитом також встановлено, що міністерство неефективно здійснювало управління підпорядкованими йому державними та казенними протезно-ортопедичними підприємствами – вони працюють неритмічно, а їх виробничі потужності з року в рік задіяні все менше. Як наслідок, неефективно використовувалося придбане за рахунок бюджетних коштів обладнання вартістю майже 43 млн. грн., втрачався кадровий і виробничий потенціал.

Зокрема, протягом 9 місяців 2010 року Львівське КЕПЗПіП працювало за дводенним робочим графіком. При цьому кількісні обсяги держзамовлення на виробництво інвалідних колясок, розміщені на підприємстві у 2008 році, становили 3,7 тис. шт., у 2009 році – менш ніж 2,7 тис. шт. при виробничих потужностях 15 тис. колясок на рік.

У 2009 році обсяги державного замовлення, порівняно з обсягами, затвердженими на 2007-2008 роки, зменшилися на 18,5% і 27,5% відповідно, а на 2010 рік Кабінетом Міністрів України взагалі не затверджувалися. При тому, що основними виконавцями державного замовлення є державні підприємства, продукція яких значно дешевше, ніж недержавних підприємств, їх виробничі потужності завантажені менш як наполовину.

Колегія Рахункової палати відзначила, що за підсумками аудиту знайдено взаєморозуміння з Мінпраці, зокрема, щодо вивчення питання про зміну діючого механізму забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації, в тому числі шляхом запровадження відшкодування протезно-ортопедичним підприємствам вартості їх виготовлення.