Мешканці сіл навколо Яворівського полігону на свій страх і ризик проникають на військову територію і збирають там метал, який залишився після навчань. Навіть смертельні випадки не зупиняють відчайдухів.
Люди чують звук стрільбищ, а по закінченню ідуть на полювання.
«Всі ходять, ідуть на дорогу за селом і на полігон», — каже пан Іван, мешканець сусіднього із полігоном села.
«Я ходжу збирати маленькі «алюміньки», — зізнається пан Михайло, який мешкає біля полігону.
Та більшість чоловічого населення полюбляє збирати стволи, ручні гранатомети і снаряди, адже вони містять кольоровий метал. Через це Василь Пеньк став інвалідом, зараз не бачить на одне око.
«Я втратив око, привіз снаряд, почав його розпилювати в дворі і підірвався», — згадує мешканець села Василь Пеньк.
Їздять металосталкери на полігон на фірах, місцеві знають потаємні стежки. Журналісти побачили фіру, яка їхала лісами до полігону прямісінько під час стрільбищ. Та на контрольних пусках військові розповідають, що навіть до них не соромляться підійти і спитати поради, де шукати метал.
Та попри заборону і сповіщення в сільраді мисливці ріжуть снаряди прямо у дворах, а потім здають на брухт.
«Приїжджала машина, яка забирала метал. Ми знаємо, що цим займались роми», — розповідає дільничний інспектор Степан Пеленьо.
Деякі мешканці здавали метал своєму сусідові в село Гораєць. Та два дні тому чоловік також підірвався в лісі на снаряді. Зараз він у важкому стані у військовому шпиталі у Львові.
Військові божаться, що роблять все можливе, та начальник загальновійськового полігону Роман Огур стверджує: проконтролювати 300 гектарів полігону неможливо.
Щодо інстинкту самозбереження, то місцеві сталкери пояснюють: його вбила бідність.