Він ходитиме з вами в душ, спонукатиме до рухливих ігор, бавитиметься з вашими дітьми, смішитиме усю родину і навіть зможе виконувати команди. Але це не про собаку, а про ніжного велетенського кота породи мейн-кун. Розповідаємо про характер цих домашніх тварин та особливості догляду за ними.
Історія мейн-кунів
Мейн-куни – великі, лагідні коти, які обожнюють грати і проводити час зі своїм опікуном. Цю породу серед усіх домашніх котів вирізняє розмір – подекуди мейн-куни можуть сягати до метра у довжину.
Порода виведена у США ще у 19-му столітті, але її швидко витіснили більш екзотичні породи котів. До 1950-х років мейн-куни жили своїм життям, аж поки фелінологи знову не взялися за їх вивчення і популяризацію.
На одному з етапів своєї історії мейн-куни були близькі до зникнення, але сьогодні це одна із найбільш популярних порід домашніх котів. У США вона упродовж щонайменше п’яти років входить у топ-5. До слова, це єдина американська порода довгошерстих котів.
Зовнішність мейн-кунів
Мейн-куни – високі (25-40 см), їхня вага коливається від 4 до 8 кг. Довга шовковиста шерсть, що надійно захищає від холоду, робить цих котів ще більшими на вигляд. Колір шерсті мейн-кунів може бути яким завгодно: чорним, білим, блакитним, шоколадним, кремовим, рудим, черепаховим, різноколірним.
Ще одна особливість зовнішності мейн-кунів – великі вуха, часто із китицями на кінчиках. А ще у цих котів напрочуд гарні овальні очі.
Темперамент мейн-кунів
Хай вражаючі розміри не вводять вас в оману і не лякають – мейн-куни ніжні і люблячі створіння, надзвичайно прив’язані до свого опікуна і родини. Вони завжди – частина сім’ї і не претендують навіть на особистий простір. Їм більше подобається ходити за вами крок за кроком цілий день, аніж лежати в тихому кутку. Водночас мейн-куни не створені для сидіння на колінах чи дрімання з вами. Вони краще гратимуться з вами та братимуть участь в усіх ваших щоденних справах.
Мейн-куни – надзвичайно розумні та люблять жарти. Профільні клуби навіть називають представників цієї породи клоунами котячого світу. А інші порівнюють їх із собаками, адже мейн-кунів можна тренувати.
Ці котики добрі з дорослими і з дітьми, з іншими котами і собаками, навіть із незнайомцями. У них зовсім немає агресії. Та щоби кіт не був надто сором’язливим, коли виросте, його із перших днів удома варто поступово соціалізувати і знайомити з усіма членами родини.
Мейн-куни дуже тихі – попри свої розміри вони мають ніжний голос та не нявчать без приводу.
Потреби мейн-куна
Хоча мейн-кунів можна час від часу залишати вдома самих, це навряд їх порадує. Для цієї породи буде найкраще, якщо упродовж дня один-двоє членів родини перебуватимуть вдома, щоб у нього була компанія. Загалом співмешканцям мейн-куна доведеться звикнути, що він завжди буде поруч – у будь-якій справі.
А ще мейн-куни обожнюють воду. Це не лише спростить купання улюбленця, а й означатиме, що в душ він ходитиме з вами. Купати мейн-куна треба за потребою, але не рідше, аніж раз на місяць. Про час для ванни підкаже шерсть – якщо вона чиста, то має бути шовковистою і гарною.
Окрім ванни, мейн-куна треба вичісувати хоча б раз на тиждень, аби його шерсть не збивалася, а ви не знаходили б її в своїй тарілці. Оскільки ці котики люблять будь-яку взаємодію з рідними, то процес грумінгу також приноситиме їм задоволення.
Також подбайте про звичні котячі іграшки та про котячі дерева. А ще – підберіть мейн-куну туалет за розміром.
Здоров’я мейн-кунів
Оскільки упродовж тривалого часу фелінологи не втручалися в генетику мейн-кунів, то це цілком здорові коти без особливих проблем. Середня тривалість життя мейн-куна – 10-13 років.
Водночас через розміри у представників цієї породи може розвиватися артрит або дисплазія стегнового суглобу. Також у мейн-кунів бувають проблеми із зубами, а дехто з них може страждати на кардіоміопатію. Тому, як і всі домашні улюбленці, мейн-куни потребують хорошого догляду, повноцінного раціону, фізичної активності і регулярної перевірки здоров’я у ветеринара.
За матеріалами DailyPaws