15 грудня незалежний культурологічний часопис «Ї» всьоме вручав засновані ним ордени «За інтелектуальну відвагу». Кожне вручення розпочинається зі вступного слова головного редактора журналу «Ї» Тараса Возняка, яке має назву «Межа року». Сьогодні «Межу року» 2007-го Тарас Возняк підводить для читачів ZAXID.NET.
«Щороку напередодні різдвяного святочного циклу, нового року кожна людина неначе підбиває певний підсумок прожитого нею року. Так і ми - громада, яка щороку збирається на наше дійство «Межа року», - мимоволі усвідомлюємо, що минув ще один рік. Один рік нашого життя. При цьому годі оминути запитання - а яким був цей рік для нас усіх і для кожного зокрема.
Я пам'ятаю грудень 2003 року, який був своєрідним очікуванням неминучих змін - це був час між двох революцій - студентської революції на граніті та помаранчевої. Це був час передчуття і мобілізації. 2004 року ми зустрілися після свят, бо у грудні власне і сталася ця Помаранчева революція - і це був час дії. Здавалося от-от злетимо. 2005 року ми підбивали підсумки року зі змішаними почуттями - відставка першого помаранчевого уряду, чвари між колишніми соратниками... 2006 року відбулася «синя реконкіста», і нам залишалося тільки почуття сорому... Сьогодні ми бачимо народження «симбіозу» неначе б то непоєднуваних сил. Задля все тієї ж соборності, єдності, стабільності і т.д.
Прагматично ці речі можна пояснювати. Та не знаю, чи насправді можна пояснити. Однак для наших емоцій це важке випробування. А тому в багатьох опускаються руки. І люди відмовляються читати газети, дивитись телебачення, слухати радіо, яке буквально залили потоки пустопорожньої балаканини. Вони відходять у сферу приватного - займаються родиною, бізнесом, наукою. А сферу публічного полишають, розуміючи, що за цих обставин і за такого масового розчарування справжніх змін добитися важко, а, може, й неможливо.
І дійсно, створена Верховною Радою виборча система повністю законсервувала вищий елітний прошарок України. Реально появитися нова неолігархічна політична сила, байдуже якого кольору, там практично не може. А, отже, змін неначе б то немає звідки очікувати. Для них і так все те, що є в Україні, є найкращим з усіх станів, які можливі. Не потрібно займатися сферою соціальною, бо й так народ ні на що вплинути не може. Не потрібно насправді інтегруватися у ЄС, бо тоді слід грати за правилами, а не як хто хоче і наскільки у кого вистачає сил. Не потрібно вступати у СОТ, бо це суперечить моєму і тільки моєму бізнесу. І так той стан «броунівського руху» є для тих, хто і далі хоче ловити рибу в мутній воді, найкращим. А риба ще є. Ще не все розподілено поміж жменькою «обраних».
Однак досі залишається відкритим запитання - чи насправді він ні на що вплинути не може? Невже досвід Майдану - лише випадкове відхилення? Дехто з тих, кому і так добре, гадають, що це вони організували Майдан... Гадаю, що вони помиляються.
Як помиляються й ті, хто гадає, що від складнощів життя можна буде заховатися у затишному закапелку приватності. Особливо це стосується людей, які не можуть обмежити свого життя до справжнього закутку. І поміж бомжів на міському звалищі конкуренція і боротьба не менш жорстока, ніж поміж депутатів міської ради. Тільки ставки там вищі - людське життя.
А тому що б не було, люди незалежні, люди, на моє переконання, успішні повинні, зціпивши зуби, далі йти обраним ними шляхом до нехай поступових, але безсумнівних змін на краще. На краще для всіх, а не для жменьки «обраних».
І незаперечними прикладами такої послідовності та відваги будуть наші цьогорічні номінанти. Вони всім своїм життям, не окремими епізодами чи вчинками, засвідчили, що безнадія - поганий порадник.
Навіть тоді, коли точно знаєш, що «без надії сподіваєшся».
Довідка ZAXID.NET
Цьогоріч кавалерами ордену «Ї» стали голова Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат України Мустафа Джемільов (за наполегливу, послідовну, несхибну і невпинну мужність у відновленні і збереженні національної і громадянської гідності кримськотатарського народу в Україні) та головний редактор видавництва «Дух і Літера» Леонід Фінберг (за видання найбільшої в Україні серії філософсько-релігійних і інтелектуальних текстів, за організацію конструктивного інтелектуального українсько-єврейського діалогу).