Гостей академії, незважаючи на дощ, зустріли показом моди на конях. Остання крапка урочистої академії – вихід на сцену свині Нюри в перлах. Мораль – «не сипте бісер перед свиньми».
Завершився 15-й Форум видавців у Львові. Ювілейний. Яким він був цього року? Цікавий чи нудний, добре організований чи «як завше», подієвий чи «показушний»? ZAXID.NET пропонує вашій увазі такий Форум, яким його побачили наші журналісти.
Від коней до свиней
Цьогорічний Форум видавців, 15-й за ліком, тобто ювілейний, пройшов достатньо традиційно. Для себе. З раптовими змінами часу багатьох акцій, черговим самопіаром політиків, які хочуть купити книжки саме у Львові, чим створюють чимало незручностей для звичайних відвідувачів.... «Дива» очікували хіба від урочистої академії, яку у формі вистави «Равліон вирушає у мандри» цьогоріч режисерував почесний гість заходу, епатажний Роман Віктюк. Тим паче, що на академію витратили 100 тис. грн.
Проте все відбулося досить звично, навіть класично (за винятком початку і фіналу). Гостей академії, незважаючи на дощ, зустріли показом моди на конях. Далі розпочалося саме дійство і на борту «Равліона» з'явився капітан і його наречена - а-ля Юлія Тимошенко з косою. Як пояснив згодом маестро, цей образ він привніс на сцену, аби дати людям сигнал - якщо такий капітан, то може бути й така пані капітан: «Коса - це і дань моді, і мій сигнал - послухайте, прислухайтеся і майте свою думку!»
Після цього символічно розбили шампанське. Символічно, бо звук був, але пляшка так і залишилася висіти в повітрі. І це було єдине, окрім виступів можновладців, що викликало сміх у публіки. Далі на борт човна почергово виходили голова Львівської ОДА Микола Кміть (він зачитав привітання до всіх, хто любить книжку, від Президента України; телеграму від Тимошенко зачитала «а-ля Юлія»), заступник голови Львівської обласної ради Лев Захарчишин (з промовою-агітацією про єдиного гетьмана; про те, що настануть часи, коли еліту в Україні визначатимуть не за кількістю грошей, а прочитаних книжок; що нафта і газ стануть виключно енергоносіями) і мер Львова Андрій Садовий (з подякою, що цей захід проходить саме в нашому місті, та подивом з енергійності Олександри Коваль, якій може позаздрити будь-яка атомна електростанція).
З подарунком для львівського «Видавництва Старого Лева» (хоча й міністр назвав це видавництво - «Старий Львів») завітав головний міліціонер країни Юрій Луценко, який з радістю повідомив, що він вперше приїхав до Львова не лише як Луценко, і вже встиг накупити дві торби книжок. Щоправда згодом зізнався - одну торбу йому подарували. «Не як Луценко» пообіцяв, що він продовжуватиме окультурювати українську міліцію і наступного року закупить книжки для райвідділів.
Після вручення Гран-прі директору видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА Іванові Малковичу за видання «Вільям Шекспір. Гамлет, принц данський» (переклад Юрія Андруховича) на сцену вийшли «майже наречені» Олександра Коваль та Роман Віктюк, які традиційно зізналися в коханні одне одному. Проте пані Коваль розбила надії режисера, зізнавшись, що вона вже 15 років одружена - з Форумом видавців.
Остання крапка урочистої академії - вихід на сцену свині Нюри в перлах. Мораль - «не сипте бісер перед свиньми». Хоча за задумом, як розповів Р.Віктюк, це означало: «Мистецтво може зрушувати не тільки серця людей, а коли воно справжнє і там є любов, то навіть свиня це відчуває. Вона вийшла в ауру сцени, де стільки людей віддало тепло своїх сердець, наші політики цього не розуміють. Але навіть свиня зрозуміла, що без краси не може бути життя, не може бути політики. Це, напевно, найкраща моя мізансцена за все життя - коли пустка на сцені, тиша в залі, я і вона».
Всередині Равлика
Форум видавців закінчився. Вже можна підбивати якісь підсумки, зокрема ствердити, що організаторам книжкового ярмарку таки вдалося цього року частину людей «розвести» у часі різними, однак центральними «точками» Львова, аби всі не задихалися в Палаці мистецтв. Не можна було не помітити, що реально більше людей ходило вулицями, забігало на різні акції в театр «Воскресіння», театр ім. Леся Курбаса, однак навіть за таких умов приміщення на вул. Коперніка, 17 (Палац мистецтв) залишається тісним для видавців, письменників та відвідувачів. Найважче було на другому поверсі (і ходити, і дихати), третій поверх рятував дах із відчиненими вікнами, перший - постійно відкриті двері.
Форум - це, безумовно, ПОДІЯ, яка приковує увагу багатьох. Заради нього відвідувачі приїжджають з інших міст України, спеціально для того, щоб закупити українських книжок.
«Я з колегою приїхав із Києва спеціально на Форум, щоб придбати різних книг, - розповів 26-річний Віктор Малецький. - Це ми робимо протягом кількох останніх років. Так, можливо, книга на Форумі перестала бути дешевшою, як у книгарні, однак вона є, і її багато».
Львів'янка Віра Гой, що шукала конкретну книгу, а саме тести з хімії, трохи здивована, що на Форумі її не знайшла: «Незважаючи на те, що ходити в натовпі і шукати конкретну книгу біля стендів видавництв достатньо копітка справа, подивована тим, що не всі книги можна знайти на Форумі. І в книгарнях немає... Одна з кумедних приповідок про Форум: якщо хочеш когось зустріти, не йди шукати по Форуму - постій в приміщенні на одному місці зо 20 хв, зустрінеш купу знайомих. Я не думаю, що цей Форум чимось відрізняється від попередніх. Тут ті, хто добре знає і готовий до натовпу і штовханини, до того, що тебе злегка обматюгають, у штовханині відтопчуть ноги - але ще перед Форумом ти вже це все знаєш, ти давно готовий до цього, бо важливіші книги, навіть не так, важливіше - різноріддя книжок, спілкування з авторами».
Справді, натовпи людей у приміщенні палацу не лякають, перестає дратувати сповільнений рух, шкода тільки, що до деяких стендів неможливо добратися і придбати книги. Звично користуються популярністю виставкові стенди кількох найвідоміших видавництв, до яких майже немає доступу, коли там проходять автограф-сесії відомих письменників...
Особливим був ІІІ Літературний фестиваль, який проводиться в межах Форуму. Він - далі несе свою місію, якщо можна так сказати, - знайомить українського читача, видавця, перекладача з авторами із інших країн. Величезним «плюсом» цьогорічного літфесту став випуск листівок із зображеннями авторів, які беруть участь у фесті, з їх коротенькими біографіями. Це реальна популяризація творців: своїх героїв треба знати в обличчя.
Цікаві дискусії Літературного фестивалю привертали увагу не лише інших письменників, не задіяних в обговореннях, дискусії (якби ще не переносилися з однієї години на іншу, а потім й на інший день), збирали велику кількість слухачів. Однак одна із потенційно найгарячіших дискусій «Україна, Росія: державні межі на літературній карті. Де вони?» так і не була проведена, на інших бракувало анонсованих імен (як-от «Література в епоху мас-медіа»), ще на інших - автори, що мали брати участь в дискусії, мусили бігти в прямому значенні слова на інші «свої» події. «Сучасна жінка у швидкоплинному часі та просторі» - страшенно цікава для мене тема, однак я, пробувши на обговоренні 40 хв, мусила бігти в інше місце, бо була задіяна в наступному дійстві. Хоча страшенно хотілося дізнатися у норвежки її бачення вирішення цієї проблеми, як у її країні проходило становлення жінки та багато інших запитань. Окрім того, на цій дискусії були присутні в президії лише жінки, з радістю би з ними влаштувала «посиденьки», аби ми могли поговорити й на інші теми», - зазначила у коментарі ZAXID.NET письменниця, телеведуча Лариса Денисенко.
Викладач Львівського національного університету І.Франка Микола Іванович запевнив, що йому не цікаві розкручені імена-бренди як Андрухович: «Мені цікавіше відвідати тандем з новими авторами, послухавши їх, я або зацікавлююсь і купую книгу цього письменника, або ні».
Так щороку відвідувачі вчаться, як розпланувати свій час таким чином, щоб потрапити на найцікавіші події, а організатори Форуму вчаться з ними.
Книгу - кожному!
В останні роки відбулося помітне пожвавлення ринку книжок. Форум видавців теж неймовірно розрісся. Уже кілька років поспіль не всім охочим вдається отримати на ньому привабливе для себе місце, причина банальна - брак виставкових площ. Та ті площі, які є, використовуються, як здається, зі щораз більшою комерційною вигодою. Торгівля книгами на Форумі цього року була більш, ніж жвавою. На вулицю Коперніка львів'яни й гості міста невпинно прибували, змінюючи один одного всі чотири дні книжкового свята.
Цікаво, що навіть мотивація представлення книжок на Форумі у видавців змінилася. Редактор журналу «Критика» Андрій Мокроусов: «Форум видавців - це найпотужніший ярмарок в Україні. Для нас, видавців, можливість продати тут книжки є способом доправити книжки до тих прошарків, до яких вони б не потрапили в інший спосіб, чи потрапили б із запізненням, дуже важить».
Участь у цьому заході для видавців водночас є добрим дзеркалом усього того, що відбувається на книжковому ринку в масштабах країни. Формула «І людей подивитися, і себе показати», беззаперечно, працює. Видавці користуються можливістю проаналізувати річні зміни, вловити нові тенденції, дізнатися більше про очікування читачів.
Директор видавництва «Теза» Володимир Брискін зазначив, що «ефект від Форуму, я вважаю, залежить від кваліфікації самих видавців. Видавництву «Теза» щороку Форум дає достатньо інформації і потужні імпульси мотивації для того, щоб розвиватися, бачити тенденції, прогнозувати попит. Усе залежить від того, що видавець бачить в усіх цих стендах, ятках, відвідувачах, в який спосіб будує відносини з колегами».
Щоправда, перший аналітичний круглий стіл, де видавці відверто обговорювали схожі для всіх стримуючі чинники розвитку видавничого бізнесу, й загальну для всіх проблему - дефіцит якісної і достовірної стратегічної інформації про ринок книг України - свідчить про те, що ринок відбувся, й учасники зацікавлені в його динамічному розвитку.
Володимир Брискін зазначив: «Те, що робить Олександра Коваль, - це єдина спроба в Україні, коли видавці щось обговорюють. Нема з чим порівнювати».
Редактор «Критики» Андрій Мокроусов дивиться на це по-іншому. За його словами, бізнесовий складник - різноманітні бізнес-зустрічі, круглі столи, обговорення стратегій - не вартий великої уваги: «Це симулякри. Бізнесовий складник на великих, справді міжнародних ярмарках - це, передовсім, продаж прав. На львівському Форумі це далеко не головний момент. У цьому сенсі Форум не є Франкфуртом, тобто не є місцем, де продаються права й ідеї, а не наклади примірників».
Це, за словами Мокроусова, можна сприймати як українську специфіку. «Хоча тут не укладають контрактів про майбутні книги, такі речі відбуваються поза Форумом, проте співіснування торгівлі книжками з елементами свята, інтелектуальних розваг та паралельне проведення Літературного фестивалю робить дуже привабливий антураж цього Форуму. Зокрема, інтелектуальні диспути і обговорення є своєрідним ерзацом, оскільки народження інтелектуального продукту відбувається швидше в письмовому вигляді, а не в такому усному й принагідному», - додав редактор «Критики».
А.Мокроусов висловив ще одну думку: «Аби лише Форум не впадав у певну параною: не почав би себе трактувати як щось інше, ніж він насправді є. Це - ярмарок, з певними елементами культурного побуту, іноді дуже вдалими, іноді менш вдалими. Однак я не певен, що Форум потрібно перетворювати на ярмарку контрактів. Навпаки, перетворення на фестиваль було, як не дивно, дуже вдалим маркетинговим ходом. Це свято книги, і щораз більше людей бажає його святкувати у Львові».
Чимало видавців зазначали: якщо попередній форум запам'ятався гучними, яскравими презентаціями, то цього року його рисою стала спеціалізація, чим вдалося захопити значно більше людей.
Що читали на Форумі політики та можновладці?
«Завжди і скрізь» В'ячеслав Кириленко підходить до стендів видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА: «Іван Малкович мій приятель. Моя донька прочитала все, що вони випустили. Але інші видавництва обурюються, тому завітав і до їх стендів», - зазначив політик і додав, що читає журнал «Сучасність» та водночас три художні книжки: «Ключ» Василя Шкляра; як зазначив політик, почав читати, але зрозумів, що таки старий для цього «Гімн демократичної молоді» Сергія Жадана, і «поцупив у жінки, яка спить з того боку ліжка», «Сон з дзьоба стрижа» Володимира Даниленка та «Націю» Марії Матіос. «На черзі «Notre-Dame d'Ukraine» Оксани Забужко. Прочитав її «Шевченків міф України», - додав він.
На Форумі В'ячеслав Кириленко планував купити все, що стосується подій 1917-1922 років в Україні. «УНР, ЗУНР - мене дуже цікавить ця тема, особливо боротьба на Наддніпрянщині. Україна визнає УПА, а про боротьбу у Чернігівській, Полтавській, Сумській, Кіровоградській, Київській областях у добу УНР, організовану і неорганізовану, відомо мало. А вся південна Київщина, я звідти родом, мала озброєні сутички з більшовицькими загонами. На цих прикладах добре піднімати патріотичний дух саме на тих теренах. Щоб вони цю патріотичну напругу, яка була завжди на Галичині, Волині, яка перекидалася на Київ, замкнули зустрічним потоком і нам тоді залишиться переконати в правдивості нашої історії лише Донбас і Крим», - переконаний В.Кириленко.
Його політичний соратник Юрій Луценко також прочитав «Notre-Dame d'Ukraine» Оксани Забужко. Книжки головний міліціонер країни читає переважно з дванадцятої до першої ночі. За браком часу вночі доводиться читати і дитячі видання своєму синові. «Я вже прочитав йому і про ракету, і про тата алігатора», - розповів міністр.
Справжній менеджер, і це він підтвердив під час свого майстер-класу для видавців, голова Львівської ОДА Микола Кміть надає перевагу відповідній літературі. Останнє, що він прочитав - «Ціль. Ціль 2» Елія М. Голдратта, Джеффа Кокса: «Це понад 700 сторінок. Після «Війни і миру», які прочитав ще в дитинстві, це найгрубіше з прочитаного. Уявляєте, скільки це зайняло часу? Сина примушую читати про бізнес, він ще не розуміє, але це йому обов'язково відкладеться, також він має багато книжок про футбол», - зізнався губернатор і додав, що, за статистикою, останнім часом найбільше купує книжки, пов'язані з Шевченком та географією.
Заступник голови Львівської обласної ради Людмила Козак на Форумі також не оминула стенд видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА. «Я більше купую для дітей, у мене три внуки, четвертий на підході. Для себе придбаю книжку, яка отримала Гран-прі - «Вільям Шекспір. Гамлет, принц данський». Але, на жаль, я більше читаю в Інтернеті, ніж книжок, які можна взяти в руку. Зараз повертаються до книжок моєї молодості, я їх наново осмислюю», - розповіла Л. Козак.
Дбає про свої дітей і мер Львова Андрій Садовий. «Я купив багато видань про піратів. Також придбаю другий том «Енциклопедії Львова». Надаю перевагу літературі, яка стосується міст. Остання книжка, яку я прочитав - «Мандрівка крізь ілюзії» Курта Левіна. Дуже глибока. Люблю реалістичні книжки», - розповів мер.
Форум видавців «дивилися» Наталія Єфіменко, Аліна Небельмес, Юлія Поліковська