До повномасштабного вторгнення Світлана Коновалова працювала фінансовою директоркою, завершила ремонт у своєму помешканні в Києві й не планувала залишати країну. Та після 24 лютого 2022 року вона спакувала речі у дві валізи і з дітьми поїхала у Чехію. Коли тривалі пошуки роботи не дали результатів, вона вирішила шукати гроші на власний бізнес. Світлані вдалося відкрити у Празі власне бістро Soloha. Вона мріє популяризувати українську кухню, створити більше робочих місць для українців.
ZAXID.NET поспілкувався зі Світланою Коноваловою про чехів, бізнес та підтримку, яку українці надають за кордоном одне одному.
«Була впевнена, що знайду»
Світлана з дітьми на власному авто спершу поїхали з Києва в одне з сіл області, де сім'я має дачу. Жінка каже, що це було помилкою, оскільки біля них проходив шлях, яким росіяни йшли з Білорусі. Тож сім'я ризикнула й вирішила їхати за кордон. Чехію і Прагу, зокрема, вибрали за порадою близьких, які вже тут мешкали.
«Не можу сказати, що тут все було налагоджено. Якщо порівняти з попереднім життям, то це геть інший рівень та умови. Якщо в Києві була квартира, кар'єра, рівень достатку, то тут ми починали з нуля. Я розумію, що не треба перейматися, тому що у багатьох людей взагалі немає де жити, тож вважаю, що у нас все добре. Коли облаштовувалися, то не дуже опиралися на соціальні програми, все шукали самі. Винайняли малесеньку квартиру, зараз знайшли більшу, працюємо й оплачуємо. Моїй доньці 13, а синові 11. Переїзд сприйняли болісно. Донька досі важко соціалізується, вона дещо замкнена. На початку щодня збирала речі в Україну. Синові простіше, він спілкується вільно і в нього багато друзів», – розповідає Світлана.
Наступні місяці після переїзду Світлана намагалася знайти роботу за спеціальністю, в якій 20 років працювала в Україні. За освітою Світлана фінансистка та економістка. Проте їй не вдавалося реалізувати свій досвід, оскільки вона лише починала вчити чеську. За словами підприємиці, їй навіть не вдавалось отримати позиції, які зазвичай пропонують для студентів.
«Можна було почати працювати на заводі чи складі не за фахом, паралельно вивчати мову та нострифікувати дипломи. Але це довгий шлях, який не обіцяв того рівня, що був в Україні», – зазначає Світлана.
Перед повномасштабним вторгненням Світлана витратила заощадження на ремонт квартири й до Чехії їхала з дуже обмеженим бюджетом. Частину грошей витратили на необхідні речі, і про початок власного бізнесу було годі й думати. Жінка вирішила шукати інвесторів – українців, які вже встигли реалізуватися за кордоном. Вона запропонувала їм свою ідею – заклад української кухні. Світлана вірила, що це буде трендом і в це варто вкладати гроші.
«Мені казали, що в Європі бізнес працює інакше. Треба забути все, що було в Україні. А це помилка, бо якщо робити, як європейці, то конкуруватимемо на їхньому рівні. А якщо ми робимо по-своєму, то з’являються переваги, бо в нас кращий сервіс, маркетинг, ми активніші. І тому я вирішила робити сама, як виходить. Я просто була впевнена, що все вийде», – каже жінка.
Світлана познайомилася з підприємицею Валентиною, яка мала власне бістро, але по її бізнесу вдарила пандемія коронавірусу, і він не приносив багато прибутку. Валентина погодилася взяти Світлану в суборенду й зрозуміла складну ситуацію з грошима. Власне бістро киянка почала облаштовувати торік у вересні. Вже у лютому 2023 року вона провела ребрендинг – і відтоді у бістро під назвою Soloha пропонують різноманітні страви української кухні.
«У нас працюють тільки українці. Вони смачно готують, відповідальні. Взагалі у мене є принципи, за які я тримаюсь. По-перше, хотілося зробити нормальні умови роботи. Коли ми тільки приїхали, то українців брали переважно на різну чорну роботу. Могли не виплатити зарплату. Я знаю історії, коли за однакову роботу чехам платили більше ніж українцям. Мені це дуже не сподобалось. Інша моя мета – просувати українську кухню. Всі, хто працюють у цьому напрямку, роблять одну справу, ми не конкуренти. Я хочу зробити з української кухні бренд, як, наприклад, італійська кухня. Коли ти кажеш: «Йдемо в ресторан італійської кухні», – всім зрозуміло, що це буде. Я хочу, щоб так само було з українською кухнею», – пояснює Світлана.
Вона додає, що в Європі готують українські страви, але не акцентують на їхньому походженні. Наприклад, можна купити борщ, вареники, але це позиціонують як домашню їжу. Буває, що страви називають навіть російськими чи радянськими. Світлані взагалі радили не писати, що кухня українська і називати її європейською.
«Стандартно в Soloha ми готуємо борщ, без нього ніяк не можна обійтися. Чехи чи інші іноземці коли приходять, то замовляють одразу його. Взагалі ми пропонуємо безліч став, які притаманні різним регіонам України. Наприклад, бограч чи грибну юшку. Цьогоріч влітку у нас дуже популярною була окрошка, на диво, її замовляли навіть частіше, ніж борщ. Загалом у нас сім посадкових місць. Люди швидко їдять і йдуть. Ми щодня змінюємо меню, є гості, які приходять у конкретні дні, бо знають, які у нас страви будуть», – розповідає підприємиця.
Зараз у закладі працює п'ять людей. У планах у Світлани шукати інвестиції, щоб відкрити ще два бістро під брендом Soloha. Також вона мріє про повноцінний ресторан.
«Моя точка опори»
За порадами Світлана часто звертається до бізнес-спільноти Board, до якої приєдналася вже у Празі. Це організація, яку створили українські підприємці і яка допомагають розв'язувати бізнес-задачі.
«Для мене це як точка опори. Перші півроку у Празі я зустрічала людей, з якими б не перетнулася в звичайному житті. У мене не було того кола спілкування за інтересами, яке я мала вдома в Києві. І коли я побачила рекламу бізнес-спільноти Board, то одразу захотіла приєднатися. Мене запросили на дружню розмову. Це було повернення в нормальне життя, тому що там люди з бізнесу, які постійно навчаються. Я дуже вдячна, що вони мене прийняли», – пригадує Світлана.
За словами підприємиці, коли її прийняли в Board, вона ще не встигла розпочати бізнес і мала лише приміщення. Однак у спільноті розглянули її кейс й дали поради.
«У Board є спеціалісти різних галузей. Ти звертаєшся з конкретним питанням та отримуєш допомогу від багатьох фахівців. Наприклад, розв'язати юридичні питання. Або ж де краще купити обладнання чи замовити якусь послугу. Одразу дають контакт необхідного фахівця. Ти дзвониш, а вони вже все знають і готові допомогти. Це дуже корисно й економить час», – додає бізнесменка.
«Даємо іноземцям імпульс до розвитку»
Півроку Soloha працювала в мінус, а перший прибуток з'явився приблизно за рік. За словами Світлани, для європейського ринку це нормальна історія, оскільки бізнес тут розвивається інакше, ніж в Україні, де позитивний результат може з'явитися вже за місяць чи два. Перед тим, як запустити бізнес, жінка спілкувалася з українським ресторатором, який успішно працює в Празі. Зараз один з його закладів входить до впливового рейтингу ресторанів «Червоний путівник Мішлен», проте заробляти у нього вийшло не в перший рік роботи.
«Європейці дуже консервативні і їм треба більше часу, щоб звикнути до нового закладу. Бачу своїх колег, які позакривали бізнеси через рік-півтора. Вони не витримали. Тому тим, хто починатиме, я раджу одразу закладати резерви на підтримку бізнесу у перший час», – каже підприємиця.
Крім цього, велика помилка – думати, що в Європі менше бюрократії. «У них дуже формальне ставлення до всього, і тут немає цілі не дати тобі зробити чи заробити. Чехи зацікавлені, щоб українці працювали й платити податки. Однак папірців треба зробити багато. До того ж послуги юристів, податкових консультантів та бухгалтерів дуже дорогі», – пояснює Світлана.
Проте жінка переконує, що в усьому можна розібратися самостійно – потрібно лише трохи зусиль й уваги. Наприклад, коли Світлана оформлювала юридичну особу, то юристи пропонували купити вже готову організацію за приблизно 4 тисячі євро. Коли вона спитала, чому так дорого, то юристи пояснили – робити все заново надто складно.
«Я відмовилася і зробила це приблизно за 400 євро. І це зайняло не так багато часу. Тут треба з усім розбиратися, думати, як ефективніше використати свої ресурси», – каже підприємиця.
Також вона застерігає, що шахраї часто користуються необізнаністю й страхом біженців та пропонують за гроші все вирішити. Часто вони просять кошти за послуги, які можна отримати безкоштовно.
Світлана вважає, що в Європі важко розвивати бізнес, але є й чимало переваг. За словами жінки, хоч ринок у Чехії менший, ніж в Україні, але клієнти можуть платити у два-три рази більше.
«Я бачу, як змінюється ставлення чехів до українців. Вони спочатку захоплювалися нами. Зараз ми стаємо просто частиною реальності. Я думаю, що ми позитивно вплинемо на європейців, дамо імпульс для розвитку, а вони навчать нас плануванню, повазі до себе. Ми не їмо їхній хліб, а заробляємо самі», – розповідає Світлана.
Вона радить українцям, які евакуювалися й бояться створювати бізнес, визначити, що вони вміють найкраще робити й що хочуть. Жінка переконана – гроші знайдуться.
«Слід визначитися, у чому ви маєте експертність. Потім зважити, чи потрібно і чи доречно це тут. А далі вже рухатися вперед», – відзначає підприємиця.