Кароля Ліпінського вважають одним з найвидатніших скрипалів-віртуозів всіх часів. Його музичні дуелі з великим Ніколо Паганіні захоплювали дух Європи в першій половині ХІХ сторіччя. Суперечки про те, хто ж переміг у цій битві гігантів-скрипалів, тривають і нині.
1818 рік. Знаменитий і вже старий італійський скрипаль Сальвіні був захоплений грою молодого і маловідомого у Західній Європі скрипаля зі Львова Кароля Ліпінського. Це був перший європейський тур Лі пінського, і успіх перевершив всі очікування. Після концерту Сальвіні запросив Ліпінського до себе - він хотів насолодитися його грою в тиші і спокої свого будинку. Ліпінський так описав цей візит: "Сальвіні зустрів мене дуже тепло. Як тільки я приготувався грати, він зупинив мене і сказав: "Будь ласка, дайте мені свою скрипку". Я підкорився. На моє здивування, Сальвіні міцно схопив мою скрипку за гриф і зі всієї сили ударив її об стіл. Вона розлетілася в тріски. Потім Сальвіні холоднокровно попрямував до футляра, що лежав на тому ж столі, витягнув скрипку з цього футляра і вручив її мені: «Спробуйте цей інструмент».
Так Кароль Ліпінський став володарем однієї з найвідоміших скрипок у світі, виготовленої 1715 року великим італійським майстром Страдіварі, яка свого часу належала великому скрипалеві і вчителеві Сальвіні - Джузеппе Тартіні. Ліпінський володів цією скрипкою до кінця свого життя. Скрипку згодом назвали його ім'ям - Страдіварі Ліпінського.
Кароля Ліпінського вважають одним з найвидатніших віртуозів скрипки всіх часів. Його музичні дуелі з великим Ніколо Паганіні захоплювали дух Європи у першій половині ХІХ сторіччя. Суперечки про те, хто ж переміг у цій битві гігантів-скрипалів, тривають і нині.
Дитинство Ліпінського не обіцяло слави. Він народився в сім'ї скрипаля при дворі Потоцьких, в містечку Радзінь Подляскі 1790 року. Його батько Фелікс прищепив Каролю любов до скрипки з дитинства. До десятирічного віку Кароль володів інструментом досконало. Скрипка йому набридла, і він змінив її на віолончель. Грати на ній вчився самотужки.
1799 року сім'я Ліпінських переїхала до Львова. Саме тут, де Ліпінський прожив наступні 20 років і куди він повертався в зеніті слави, відбулося його становлення як одного з великих скрипалів.
Батька Лі пінського, Фелікса, призначили диригентом театру Адама Стаженського у Львові. Незабаром Кароль приєднався до оркестру як скрипаль. Талант Кароля помітили. До 1809 він став першою скрипкою театру, а за три роки (коли йому було лише 22 роки) - диригентом і музичним директором театру. Недоліки в освіті Ліпінського дали про себе знати - тепер йому доводилося диригувати опери на різних європейських мовах, яких він не знав.
Львівський театр тих часів став початковим майданчиком для багатьох музичних геніїв тих часів. Ксавьер Моцарт (син знаменитого маестро), Богуміл Давісон (відомий єврейський артист), Теодор Лешетіцкий (піаніст зі світовим ім'ям) також починали кар'єру в цьому театрі. На жаль, стан самого театру був не найкращий. От як Лешетіцкий згадував про свій дебют в Львові: "Театр був жахливим, схожим на стодолу. Будівля була наповнена щурами і за годину виступу я бачив десятки цих гризунів у залі. Після виступу товариш мого батька дав мені маленький пістолет і наступного ранку я пішов у театр полювати на щурів" (ми вже згадували про цей епізод в одній із Хронік Львова).
Завоювавши серця місцевої публіки у Львові, 1814-го Ліпінський вирушив до столиці - Відня, де зустрівся з відомим німецьким скрипалем Людвігом Спором. Спор порекомендував Ліпінському покинути диригування і сконцентруватися на вдосконаленні гри на скрипці. Кароль прислухався до поради Спора. Повернувшись до Львова, він звільнився з театру й присвятив наступні три роки грі на скрипці й творенню музики. Саме у Львові між 1814 і 1817 роками Ліпінський написав найвідоміші концерти для скрипки. У 1817-му Ліпінський дав серію скрипкових концертів у Львові. Окрилений гучним успіхом, Кароль вирушив у перші європейські гастролі, які назавжди вписали його ім'я до найвидатніших скрипалів всіх часів.
Концерти Ліпінського у Мілані, Венеції, Падуї проходили з величезним успіхом. Однією з цілей Ліпінського під час європейського турне було послухати Ніколо Паганіні і, можливо, навчитися дечому у великого маестро. У 1818-му мрія Ліпінського збулася: він познайомився з Паганіні, якого на той час вважали найкращим скрипалем Європи. Це сталося так. Під час концерту Паганіні в Пьяченці Ліпінський виявився єдиним у залі, хто стоячи аплодував Паганіні після першого ж адажіо. Це змусило Паганіні помітити Кароля в залі. Після того, як Кароль сказав, що він сам скрипаль і приїхав з далекого Львова спеціально послухати великого маестро, його запросили за куліси зустрітися з Паганіні.
Паганіні попросив Ліпінського зіграти і був вражений віртуозністю львівського скрипаля. Кароль почав відвідувати Паганіні майже щодня.
Зліт творчості Ліпінського був такий блискавичний, що незабаром європейські шанувальники скрипки зав'язли у суперечках, які тривають досі: хто був кращим - Паганіні чи Ліпінський? Того ж 1818-го, Паганіні і Ліпінський виступали разом в Пьяченці. Ці виступи увійшли до музичної історії, як великі дуелі скрипалів. Преса назвала двох скрипалів «артистами диявола». Досі Ліпінського вважають єдиним віртуозом-скрипалем, який кинув серйозний виклик Паганіні.
Попри «змагання» між скрипалями виникла дружба. Після гучного успіху дуелей в Пьяченці 1818-го, Паганіні запропонував Ліпінському спільний тур Європою. Ліпінський відмовився: він мав інші плани і вже нудьгував за сім'єю, яку залишив у Львові. Проте Паганіні і Ліпінський продовжили спільні концерти в кінці 1820-х (включно з виступом на коронації Миколи I 1829 року), які викликали величезний ажіотаж. Паганіні присвятив один із концертів для скрипки Ліпінському і той відповів взаємністю. Врешті-решт, «дуелі» і постійні суперечки в пресі - хто кращий скрипаль, внесли тріщину у дружбу. Роздратування Паганіні зростало з популярністю Ліпінського. У результаті вони перестали спілкуватися. Відповідаючи на запитання, хто на його думку, є найкращим скрипалем у світі, Паганіні видав свій знаменитий дотеп: «Я не знаю, хто найкращий, але я точно знаю, хто другий - Кароль Ліпінський».
Ліпінський, однак, з величезним успіхом продовжував виступи в європейських столицях. Він виконав власний концерт для скрипки перед королівським двором в Лондоні. У Відні був визнаний почесним громадянином австрійської столиці. Ліпінський був першим виконавцем в Європі української народної пісні «Їхав козак за Дунай» - мелодія була представлена під час виступів у Парижі. Не забував він і про Львів, де неодноразово виступав у 1830-х роках. У 1839 році Ліпінський прийняв запрошення стати музичним директором знаменитої філармонії в Дрездені.
Зупиняючись на цікавому для нас моменті, варто відзначити, що ноти «Їхав козак за Дунай» мав у записах Бетховен і неодноразово їх використовував. Окрім нього, цю мелодію обробляли Йоган Гуммель і Йоган-Крістіан-Фрідріх Шнайдер, італійський композитор Томазо Траетта, хоча по-справжньому відомою в Європі її зробив саме Ліпінський. Зрештою, про «Їхав козак за Дунай» треба писати окремий текст.
У перебігу своєї кар'єри скрипаль підтримував близькі відносини з провідними музикантами того часу. Молодий Фредерік (Фрідерік) Шопен, захоплений майстерністю Ліпінського, допомагав організувати його концерти у Парижі. У Дрездені Ліпінський виступав з Ференцом Лістом. Прихильниками Ліпінського були Ваґнер, Шуман (він присвятив свій «Карнавал» Ліпінському), Берліоз.
Зрозуміло, що аудіозаписів Ліпінського не існує. Проте збереглася написана музика епохи романтизму. Окрім слави справжнього віртуоза, Ліпінський також прославився композиціями (включаючи три симфонії, капріси і концерти для скрипки з оркестром), багато з яких були написані у Львові. Саме львівські композиції вдалося розшукати в Інтернеті. Найвідоміший його «Військовий» другий концерт для скрипки, який багато критиків ставлять в один ряд з роботами Бетховена і Мендельсона.
І якщо у першому кліпі ми бачимо тільки ноти та зрідка картинки, то у цьому можемо і почути, і побачити варіації Ліпінського на теми опери Росіні «Попелюшка» у виконанні Пйотра Ясюрковського.
Багато його композицій втрачено. Деякі віднайшов у львівських архівах радянський музикознавець Володимир Грігорьєв.
Композиції Ліпінського часто були комбінаціями військових мотивів і народних мелодій. Порівнюючи з композиціями Паганіні, критики відзначали, що роботи Ліпінського вирізняються щирістю, яку нечасто можна почути у Паганіні.
Через ревматизм Ліпінський 1848-го припинив активні виступи. Припинивши роботи у філармонії Дрездена, Ліпінський вийшов на пенсію 1861 року й повернувся до Галичини. Він купив землю в невеликому селі Вірлов на Тернопільщині. Переїхавши туди, Ліпінський відразу ж розпочав будівництво школи для талановитих, але бідних дітей. За кілька місяців Ліпінський помер. У заповіті він віддав велику частину спадку для музичної школи у Вірлові, а також на стипендії для талановитих дітей у Львові. Ліпінський похований у Вірлові, на місцевому кладовищі. Його скромну могилу ніхто не впорядковував до недавнього часу. Лише три роки тому місцева влада спільно з польським консулом нарешті відреставрувала його пам'ятник.
У Польщі пам'ять про Ліпінського збереглася. Його іменем названо вулицю у Кракові (де він ніколи не жив). Відома музична академія у Вроцлаві також носить його ім'я.
І у Львові, як відомо, є вулиця Липинського - засновника Української спілки хліборобів, що мріяв про українську державність на основі об'єднання всіх верств населення навколо козацького ядра. Можливо, коли-небудь і ми знайдемо спосіб відзначити ім'я музиканта. Поки цього не сталося...
А Кароль Ліпінський живе в скрипці Страдіварі, яка носить його ім'я і з якої ми почали цей сюжет. Після смерті Ліпінського скрипка належала низці відомих скрипалів. Оцінена зараз приблизно у 3,5 млн дол., скрипка пропала із поля зору за останніх 20 років. Але 2008 року Страдіварі Ліпінського "випливла" у США, де колекціонер передав її у позику філармонії Мілуоки.
Перший скрипаль цієї філармонії, Франк Алмонд не міг повірити своєму щастю. Алмонд вважає величезною честю грати на тій же скрипці, що і великий Ліпінський. Попри довге мовчання, 300-річна скрипка потребувала лише незначного налаштування. Як добре, що в Інтернеті є її велике зображення! Ми можемо зблизька розглянути цей унікальний інструмент і спробувати відчути, чиї геніальні руки торкалися його.
А якщо вистачить уяви - то і які звуки витягував з неї Кароль Ліпінський - скрипаль зі Львова.