Я хочу подякувати всім, хто прийшов сьогодні нас підтримати. Ми є мирне українське місто, яке показує сьогодні приклад для всієї нашої держави.
Я маю честь працювати міським головою з 2006 року. Це найбільша честь, яка може бути для людини, яка народилася у Львові, – тут працювати. Коли я почав свою працю, в нас було дуже багато проблем: і вода, дороги, питання тепла, багато інших. Дякуючи вам усім, дякуючи громаді міста, ми змогли ці проблеми вирішити. Ми і дальше хочемо показувати позитивний приклад. Адже більше року тому назад сталась велика трагедія, сталася велика біда: на нашому полігоні внаслідок підпалу загинули люди. І цей полігон закрили.
Рік часу місто знаходиться в сміттєвій блокаді. Це дуже важко собі уявити в нормальному світі, в нормальній країні: всі полігони в нашій державі закриваються для того, щоб ми не могли кожного дня вивозити відходи. Тому що ми є люди, ми їх продукуємо. Ми очікували на братську допомогу тих людей, які працюють в державних органах. На превеликий жаль, ми її не отримали. Сьогодні ми маємо в частині міста Львова дуже складну ситуацію. Близько 30% майданчиків є дуже сильно переповнені. І я не знаю, чим би це все закінчилось, якщо би мої друзі, колеги Олег Березюк, Оксана Сироїд, Тарас Пастух не вийшли до Адміністрації Президента і не лягли на граніт.
Вони лягали на граніт так само, як лягали на граніт в 90-х роках наші львівські студенти. Їхали до Києва і лежали на граніті, коли ми воювали для того, щоб була наша незалежна держава. Тільки після того, коли вони були там, перший раз за рік у четвер відбулась комісія по надзвичайних ситуаціях в державі. Перший раз комісія прийняла рішення, що треба відкривати полігони для того, щоб можна було вивозити відходи міста Львова. Не рік тому назад, а тільки зараз!
Ота сміттєва блокада, в якій нас тримають вже рік часу, почала давати тріщину. Наступник крок – це звернення всіх патріархів: християн, іудеїв, протестантів. Всі звернулись до Президента, до Прем’єра, щоби зняти цю блокаду.
Я хочу сьогодні особисто подякувати Олегу, який є тут з нами. Йому було важко прийти. Але він є тут з нами, тому що ми пробили цю блокаду. І я вірю, що ми будемо успішним містом.