Сьогодні, 25 червня, подружні пари, які отримують послуги у Львівському міському територіальному центрі, святкували своє «золоте весілля» та охоче ділились секретами довгого подружнього життя. Відзначити 50-річчя подружнього життя погодилось близько 20 пар.
«Ми вшановуємо сьогодні золоті пари, які постають прикладом для нас, молодих, адже, щоб так довго жити, потрібно мати велике терпіння, що вони й мають», – розповіла працівниця центру Наталя Колодій.
Кожна «золота пара» має свою історію кохання, але кожен з ювілярів наголошував на важливості взаємоповаги та любові у шлюбі як секретного інгредієнту у рецепті довгого подружнього життя.
Подружжя Єлісєєвих, яке прожило разом 52 роки, ділиться своїм досвідом. На їх думку, прожити довге подружнє життя можна лише тоді, коли є любов, взаємоповага та розуміння один одного.
Схожої думки дотримується і подружжя Шаюків, які разом вже 56 років: «Ми жили у важких умовах, на відміну від теперішньої молоді, вони не звикли до роботи, не звикли один одного вибачати, тому й розходяться».
Подружжя розповіло також, що розлучатися ніколи не хотіли, адже на той час це було соромно. Вважають, що шлюб – це традиція.
На важливості традицій наголошує також подружжя Бей, яке разом 43 роки: «Ми сумлінно ставимося до шлюбу, бо це справа сімейна і державна. Якщо ви берете шлюб, то треба йти до кінця».
Романтичних історій подружжя не мають, адже кажуть, що жили в тяжкі часи, коли було не до романтики. Однак розповідають історії свого знайомства, а після того вже й пригадують теплі моменти.
Зокрема, Михайло Ардан, який прожив 57 років разом зі своєю дружиною Іриною розповів, що його майбутня дружина припала до душі через свою красу і всі ці роки разом їх тримало кохання.
«Ми з Ірою по сусідству жили і я слідкував, як вона щодня йшла з роботи. Я все заглядав через вікно, і коли вона йшла, то вибігав на вулицю. Так познайомились, після того одружились і тримаємось разом досі», - розповів пан Михайло.
Ще одне подружжя, яке поділилось історією свого знайомства – Степан та Анна Сай. Прожили разом 51 рік.
«Ми познайомились в гуртожитку. Я тинявся без діла, а Аня в той час варила їсти. Ну ми познайомились, поговорили, спитав, чи можна до неї зайти завтра. Дружили ми рік, поки занесли заяву. Бувало таке, що Аня лежала в лікарні,то я до неї приходив і навпаки. Згодом ми зрозуміли, що в нас є почуття», - розповів пан Степан.
Сучасній молоді, на думку пані Анни, не вистачає терпіння: «Вони не знають, що таке труднощі, бо мають батьків, а ми були сиротами. А загалом любов – це найголовніше. Якщо людина любить іншу людину, то ніколи її не покине», – наголосила вона.